Всеукраїнський конкурс дитячого малюнку "Щаслива дитина – квітуча Україна" в "Єлисаветграді" вдруге пройшов ще в грудні уже минулого року. Але й сьогодні один зал галереї – прикрашений дитячими малюнками. Кому не поталанило побувати на відкритті конкурсу, ще має шанс встигнути в так званий останній вагон потягу…
Можливо, когось до цього підштовхне інтерв’ю з науковим співробітником Ольгою Краснопольською про згаданий конкурс.
– Коли у нас народилась ідея провести конкурс "Щаслива дитина – квітуча Україна" – найперше, про кого ми думали, – це діти. Ми намагалися заохотити, підтримати іхні перші кроки у мистецтві. Й дуже тішилися, коли окрім професійних художників – головних членів журі – в першому ж році долучилося багато спонсорів і просто небайдужих людей. Це завдяки їм понад у 2016-ому 200 дітей отримали ще й заохочувальні подарунки.
– Пані Ольго, "Щаслива дитина – квітуча Україна" – проведено лише двічі, а вже з обласного конкурс переріс у Всеукраїнський. У чому ще його особливості?
– Він відрізняється від інших конкурсів суддівством: тут ніхто не збирається і не виносить вердикт. У нас інший підхід, що умовно називається: «художник – художнику». Запрошуються до «суддівства» художники з усієї України. Й кожен професійний митець за своїм уподобанням обирає для себе кращу, на його погляд, роботу початківця і саме йому й дарує власну картину. 2015 року нам удалося залучити близько 30 художників. Відповідно, тоді було й стільки ж переможців.
Минулого року зголосилися, без зайвих нагадувань, усі наші старі друзі-художники. Крім того долучилося багато тих, хто побачивши роботи дітей, захотів від імені своєї родини чи від себе особисто презентувати дітям щось на згадку про конкурс. Дарували фарби, книги, іграшки. Журналістка Вікторія Шкабой – із сорок вишитих закладок передала. Долучилися цього разу і піцерії, й парфумерна фабрика з Золотоноші. Словом – спонсорів не бракувало.
– Скількох юних художників таким чином удалося відзначити?
– Ми не вели такої скрупульозної калькуляції, але близько 200 нагороджених – це точно.
– У 2016-му було кілька нагороджувальних майданчиків, зокрема, наше видання повідомляло про світловодських майстрів пензля.
– Так першого разу всіх учасників запрошували в галерею. Але цього разу вже до участі в конкурсі зголосилося скільки дітей, що ми зрозуміли, що наше приміщення замале, аби всіх охочих вмістити. Тому вирішили провести етап нагородження в кількох містах. Це тільки в плюс спрацювало. Скажімо, у Світловодську були виставлені абсолютно всі роботи. І дітям, і їхнім батькам було приємно, що їх може побачити, оцінити кожен, хто забажає. Зараз готуємо посилочку в Олександрію, там пройде нагородження переможців. Плюс і в тому, що місцеві художники мають нагоду нагородити своїх юних талановитих і старанних земляків.
– А яка загальна кількість робіт надійшла цього разу на конкурс?
– Близько восьмисот. Тут дуже важливо говорити не тільки і не стільки про кількісні показники, як про якісні. Перші учасники побачили, що для того аби стати переможцем – слід бути готовим до високих вимог, а відтак – і наполегливої, кропіткої попередньої роботи. Якщо першого разу надходило багато запростих робіт, то вдруге вони були на порядок кращими. Для «галочки» ніхто нічого не надсилав. Дуже хороші роботи цього разу надходили вже не лише від учнів художніх шкіл, а й із загальноосвітніх. Кожна дитина у нас отримала і диплом, і календар.
– Як на мене, конкурс вкотре наочно показав, що наші діти – мега-талановиті. А яка думка про художню довершеність робіт фахівців?
– А в тому й особливість художників, що вони рідко приходять до єдиної думки, оцінюючи роботи інших. Абсолютне різночитання в цьому плані. Єдине, в чому їхні думки сходилися – талановитих, обдарованих дітей у нас багато. Особливо, коли мова йде про роботи дошколяриків, молодших школярів, там не техніка важлива, а світобачення дитини.
– Пані Ольго, скільки часу у вас пішло на організацію, проведення конкурсу?
– З вересня приймали, відскановували, описували, потім був власне конкурс і все, що з ним пов’язано, і, як я сказала, останні посилки ми ще тільки будемо відправляти.
– І на цьому поставите крапку?
– Ні, крапку з комою. Розкрию невеличкий секрет. У нас уже є домовленості з другом галереї Анатолієм Кривохижею, що 60 відібраних найбільш емоційних і патріотичних робіт відправляться в Сполучені Штати Америки. Там діаспора погодилася взяти на себе відповідальність провести виставку "Щаслива дитина – квітуча Україна". Десь наприкінці лютого роботи будуть у США. Вони нам пообіцяли звіти, відеозвіти… Минулого року всього 15 робіт виставлялося в одній з американських шкіл, то тамтешнім дітям це дуже сподобалося, й вони у відповідь нам надіслали свої роботи, налагодився певний зв'язок.
– Що ж, успіхів вам і вашій галереї!
P.S. Коли матеріал уже був готовий до друку, пані Ольга радісно повідомила: “Сьогодні ми домовились зі ще одним другом галереї Сергієм Замуруєвим – і ще 60 робіт, які він відібрав із Марією Пилипишин (вона наша землячка, навчається і працює в Китаї), ідуть у Шанхай".