Заявка Каталонії на незалежність — втрачений шанс чи крок до мети?
Це була серйозна і, мабуть, найбільша в історії Каталонії спроба суверенізації, але вона не вдалася тут і тепер. Так сталося, перш за все, через зовнішньополітичні обставини: керівництво Каталонії розраховувало на підтримку їхніх дій та відсутність спротиву з боку Європейського Союзу. Але цей розрахунок не виправдався, що серйозно зупинило борців за незалежність Каталонії. Тобто зовнішньополітичне середовище виявилося несприятливим для появи нових держав у Європі та Євросоюзі, що суттєво зіграло проти каталонського сепаратизму та здобуття незалежності. І натомість це дуже підіграло центральному уряду Іспанії, офіційному Мадриду.
Проте все це зовсім не означає, що Каталонія втратила всі шанси на здобуття незалежності. Думаю, це була серйозна заявка на майбутнє створення державності Каталонії, причому саме у вигляді республіки, як це було спроектовано і задумано. Просто тепер каталонські незалежники (чи сепаратисти) змушені будуть чекати зручного історичного моменту для того, щоб втілити свої плани в реальність. Їм доведеться чекати послаблення центрального уряду в Мадриді і, не виключено, послаблення самого Євросоюзу. Саме таким моментом вони спробують скористатися.
Історичний шанс Каталонія не втратила, але здобуття незалежності не відбулося тут і тепер.
Щодо поточних моментів, то двовладдя в Каталонії буде навряд чи. Швидше за все, ми матимемо справу з мирним протестом, аж до саботажу дій уряду Мадриду з боку каталонських незалежників. Але, на мою думку, все це буде залишатися в розумних межах.
Очільникам Каталонії було б правильно і розумно погодитися на ідею проведення парламентських виборів у грудні. Таким чином вони б могли показати розклад сил у каталонському суспільстві: хто за ті партії, що підтримують незалежність, хто — проти них. Це стало б вагомим аргументом.
До того ж, ці вибори були б справді законні і легітимні, на відміну від референдуму, який був проведений каталонцями раніше.
А те, що партії, які виступають за здобуття незалежності Каталонією, не хочуть брати участь у таких виборах, якраз може свідчити, що сил у них недостатньо, і розклади не такі вже й однозначні у каталонському суспільстві. Ми й так бачимо, що вони неоднозначні, але, виходить, під питанням може бути навіть визначення простої більшості.
Тому у Каталонії не буде двовладдя — буде свого роду «зовнішнє управління». Хоча це й внутрішня система Іспанії, але, по суті, це буде зовнішнє управління Мадриду Каталонською автономією. Можливо, цей тимчасовий стан розтягнеться на довше, ніж планує Мадрид. Так станеться в тому випадку, якщо не вдасться в грудні провести вибори, і вони будуть відкладені ще на пізніше.
Але, в будь-якому разі, криза показала серйозність намірів борців за каталонську незалежність, актуальність проблематики, а також, що вчорашні традиційні способи подолання таких криз у сучасній Європі не працюють.
Источник: newsonline24
