РУКЛА
 

Це була та сама рукла, що й кожного року. Коли земля ще не охолола від осінніх дощів, а вітри вже зносили останні листя з дерев, вони знову з’явилися. Вони завжди приходили так тихо, майже непомітно, неначе ніхто не чекав, а вони вже були тут. І не було цього дивного тріумфу, як на свято, а була тільки рутинна пильність. Ті, хто працював на землі, звикли до цього. Нічого нового не було: хоч не зводь очей із того поля, не проковтни пилу, не допусти їх до сіна. Все відчувається, все видно — рукла може зайти якось неочікувано, а може й просто йти тінню по обійстю. І от в якийсь момент думаєш: а може, якось обійдеться, обдуриш її, і вона пощадить. Але ж за ці роки не раз помічено, що краще з нею не жартувати. І що кожен її прихід — це насправді не просто так.aviator-game.com.ua/37275-rukla.html