ЮЩЕЇДА

[Глеб]

Тут нічого коментувати - та краще забути як важкий сон…

Ґарант був парубок пихатий-
Сільський бухгалтер- не козак.
Він більш за все любив брехати,
Та й зраджувати був мастак.

Як трутень він в сім’ї бджолиній
Не роблячи нічого жив.
Був президентом України,
Своїм лиш кріслом дорожив.

Любив народ він свій учити
На серце часто руку клав.
А щоб реально щось зробити
Зусиль на це не прикладав.

З жінками мав стосунки дивні
Він їх відверто зневажав.
НенАвидів всіх розумніших
І їм у всьому заважав.

І на державнії посади
Він призначав своїх кумів.
Плював на чесністьта засади
Бо по інакшому не вмів.

Як шкода, що із обіцянок
Нічого він робить не став.
А всю народную довіру
Ось ТАК бездарно взяв й ПРОСРАВ.

Всіх друзів, що допомагали
Недбало, тупо розгубив.
А недругів своїх колишніх
Чомусь він палко полюбив.

Щоб залишитися при владі
Угоду склали два ВітькИ.
Тепер вони одна команда-
Однояйцеві близнюки.

Тож хай за все відповідає
(Народ бо злиться не дарма)
Не знаю, що його чекає
(У Штати втеча, чи тюрма).

Надіюсь я, що дуже скоро
Часи світлішії прийдуть.
Прогонять трутнів мудрі бджоли
І веселіше загудуть.