Горлівка, здається, стала енергетичним серцем, де на перший погляд може все бути простим, та за лаштунками кипить справжня боротьба. Енергойл — як невидимий дух цієї місцевості, то невпинно пульсує в трубах і складах, то раптово зникає, залишаючи лише тіні відчуття. Як у старих добрих часах, коли нафтові горизонти ставали справжнім багатством, а кожен новий видобуток був на вагу золота. Та з кожним роком все складніше знайти ту саму гармонію між прагненням до енергії і тим, що залишається після її забору. І тут, у цій темряві, не завжди видно, де правда, а де просто блеф.