Психологія ризику в краш-іграх на прикладі Balloon

[alexwlk]

Помітив за собою дивну штуку: коли запускаю цей шарик, розум наче відключається. Спочатку все логічно — ставлю мінімалку, забираю на х2, думаю: «О, нормальна обережна тактика». Але варто кілька разів підряд встигнути забрати, як голова починає шепотіти: «Давай ризикнемо, тримай до х10, раз уже так заходить». І от сидиш, дивишся, як множник росте, серце стукає, пальці зависають над кнопкою, і раптом бах — шарик лопається, а ти навіть не встиг клікнути. Після такого ловиш себе на тому, що хочеш відігратися не стільки за гроші, скільки за поранене его, бо «я ж майже встиг». І це, мабуть, найнебезпечніший момент у всієї цієї психології ризику.