Выборы - 2010

[kinder]

Юлія Тимошенко: найцінніше, що у нас є – це Україна

Кандидат на посаду Президента, чинний Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко вважає, що сьогодні, у День пам'яті Героїв Крут, українці повинні замислитися над історією, щоб не повторювати помилок.

"Я думаю, що приклад цих майже дітей говорить нам про те, що найцінніше, що у нас є – це наша Україна, її незалежність, і захищати її потрібно до останнього подиху. Дуже боляче, що сьогодні у цей важкий для України час нових виборів знову під загрозою незалежність України, і знову розбрат у владі, протистояння не дають можливості захистити незалежність надійно, без будь-якого повернення в минуле", - сказала Юлія Тимошенко після церемонії покладання квітів до пам’ятника Героям Крут у Києві.

На її думку, історична пам'ять про студентів, які загинули під Крутами, ще раз підтверджує те, що роз'єднання еліт призводить до загибелі молодих людей, які, не думаючи, кидаються проти ворога на захист України.

"Ми мусимо робити висновки з нашої історії і не допускати більше нічого подібного. Тому сьогодні, я вважаю, коли знову є ризик для нашої незалежності, для суверенітету нашої держави, ми знову зобов’язані об'єднати всі сили, які люблять Україну, які завжди здатні її захищати, і зробити так, щоб більше ніяких ризиків для незалежності України, для її сили і потужності, для її європейського шляху не було", - підкреслила Юлія Тимошенко.

Прем’єр-міністр нагадала, що сьогодні виповнюється 92-а річниця історичних подій, коли невелика кількість студентів вийшла на захист України. "Вони життям, своїм прикладом нам просто довели, як треба захищати Україну і її незалежність", - зазначила Юлія Тимошенко.

[kinder]

У кадровому питанні Юрія Луценка уряд діяв законно і правомірно

Перший віце-прем'єр-міністр Олександр Турчинов заявляє, що уряд виконав всі вимоги національного законодавства при вирішенні кадрового питання щодо призначення Юрія Луценка першим заступником – виконуючим обов’язки Міністра внутрішніх справ України.

"Це законно і правомірно. Це компетенція уряду – призначати перших заступників, і ніхто в уряду не може відібрати цю компетенцію", - сказав Олександр Турчинов напередодні в ефірі Першого національного телеканалу у програмі "Точка зору".

Зокрема, за його словами, йдеться також про вимогу необхідності внесення до Кабінету Міністрів керівником Міністерства подання на призначення заступників міністрів. "На час відсутності Юрія Луценка його обов’язки виконував перший заступник Михайло Клюєв, і саме за його поданням був призначений першим заступником Юрій Луценко, і відповідно до розподілу обов’язків на нього було покладено обов’язок виконувати функції Міністра", - пояснив Олександр Турчинов.

Як відомо, Верховна Рада України напередодні, 28 січня, прийняла постанову "Про відставку Юрія Луценка з посади Міністра внутрішніх справ України". Постанову підтримав 231 з 398 народних депутатів, зареєстрованих у залі пленарних засідань парламенту.

У свою чергу, уряд на позачерговому засіданні 28 січня призначив Юрія Луценка першим заступником, виконуючим обов'язки Міністра внутрішніх справ України.

[spasatel]

IMGhttp_//frontsmin.com/images/562_1.jpg/IMG]
Вечером 26 января шестеро народных депутатов Украины от Партии регионов, среди которых называют Святослава Пискуна и Николая Присяжнюка, с помощью охранников выбили двери и проникли в помещение Житомирского представительства гражданского движения «Народная самооборона», где расположен офис народного депутата Украины Олега Новикова. Об этом сообщала пресс-служба «Народной Самообороны».

«Перекрыли джипами улицу. В офисе рвут запечатанные пачки, перебирают и выбрасывают документы, устроили обыск и погром», – сказал представитель «Народной самообороны».

По его словам, “регионалы” ищут листовки «Стоп ЗЕК», которые НС планировала распространять по Украине. Эти открытки – имущество народного депутата Екатерины Лукьяновой, именно она заказала данную продукцию. “В данном случае “регионалы” покушались на имущество народного депутата”, – говорится в сообщении.

В ходе отчета министра внутренних дел, лидера Народной самообороны Юрия Луценко в парламенте, после которого депутаты проголосовали за его отставку, он подтвердил, что на листовках было написано «Стоп ЗЕК». “Разве я виноват, что «Регионы» в каждом зеке видят своего кандидата?” – добавил он.

То что произошло является очень тревожным сигналом для всех — завтра охранники, помощники и просто однопартийцы подобных Присяжнюкам и Пискунам могут ворваться в наши офисы и дома! Уничтожить наше имущество, проверить наши компютеры, отобрать бизнес и жилье!
Мы обязаны остановить их!

По материалам УНИАН

[spasatel]

Прочитавши заголовок, шановний читачу, ми з Вами мимоволі пригадаємо талановитий фільм про невдаху-управдома, який волею долі тимчасово посів царський трон. Переляканий дрібний чиновник із світоглядом пересічного обивателя, тим не менше із неймовірною швидкістю заповзявся виконувати невластиві для нього функції, час від часу попадаючи у трагікомічні ситуації, з яких його витягував професійний злодюжка, який не втрачав голови навіть за цих обставин. Одну мить поцарювавши, у нашого управдома миттю прорізалися замашки «царської морди», і, напевно, пробудь він на чужому місці довше, ми б мали класичний тип недалекого царя-самодура, упевненого в тому, що його правління є щастям для підданих. Такі люди нездатні оцінювати ситуацію в силу інтелектуальної та моральної убогості та власного управдомського світогляду. Як каже народна мудрість «не дай Боже із грязі в князі».

Однак сміючись над походеньками нездари-управдома, ми з вами, шановний читачу, часом не задумуємось, що гостра сатира авторів комедії здатна із неймовірною проникливістю відтворити нинішні українські реалії, наскільки вчинки царя-управдома Бунші перегукуються із діяннями нинішнього президент-бухгалтера Ющенка. Тут і злодюги, що в’ються навколо царського трону, і п’яне розбазарювання власних земель, і абсурдні розпорядження війську, а головне - повне невігластво у справах управління країною, яке призводить до видачі безтолкових указів, здатних призвести до повного розвалу держави.

Признаємось чесно, досить довгий час, напевно під впливом ейфорії Майдану, ми з вами вважали, що абсурдні та недоладні дії Ющенка-Бунші обумовлені труднощами початкового становлення команди президента та відсутністю досвіду управління. Навіть попадання на високі державні посади відвертих пройдисвітів на кшталт В.Балоги і І.Тарасюка та обсідання Печерських пагорбів кумами та ріднею Ющенка сприймалось нами як непорозуміння, яке скоро минеться. Насторожувало лише систематичне недотримання президентом власних публічних обіцянок навіть таких резонансних як справа Гонгадзе (слідство завершене, через три місяці світ узнає правду), подробиць власного отруєння (все відомо, найближчим часом ви взнаєте правду), обіцянок навести лад у земельних питаннях, незаконних приватизаціях, покаранні організаторів фальсифікацій виборів 2004, і так далі, і так далі …

Але всі обіцянки пішли як у воду. Ну що ж, слабкий президент не злочин, і напевно слід поспівчувати країні і самому Ющенку, а тут ще журналісти заговорили про бідного нездару-бджоловода, для якого тепла ванна та особистий спокій понад усе. Потерпимо, не вперше.

Однак цей образ ніяк не в’язався із дивовижною спритністю, з якою новий хазяїн Банкової включився у перерозподіл на свою користь тіньових потоків в Україні. Згадаймо, спершу пошепки, а згодом все голосніше суспільство заговорило про незаконні оборудки найближчого оточення та родичів Ющенка, про гігантські хабарі та відкати, про чемодани «бабла», що заносяться в секретаріат. Про дивні оборудки зі зброєю, і не менш дивну поведінку вже самого президента щодо «Росукренерго» та цілого ряду інших сумнівних кампаній. Врешті про контрабанду. Так чи ні, але злі язики стверджують, що в деяких сусідніх країнах лежать документи, де таки «наслідив» обережний Віктор Андрійович під час такого роду оборудок. Інакше як пояснити абсурдну поведінку Ющенка в спорі з Румунією щодо чорноморського шельфу, коли у держави Україна серед білого дня було відторгнено частину території, а сусідня держава Молдова повним ходом споруджує портові термінали на Дунаї, вважаючи, що робить це на своїй території. Віктор Андрійович назвав це своєю перемогою. Нашою перемогою це стане тоді, коли громадянин, Ющенко В.А. займе належне йому місце на нарах за вироком суду за зраду Батьківщині.

Передчуваючи це, Ющенко з неймовірним завзяттям громить правоохоронну систему, МВС, СБУ, розвідку, прокуратуру, Збройні сили. При цьому робить це методично та системно. Скажімо в СБУ на ключові посади призначається з десяток дилетантів, які отримують можливість усувати з посад справжніх бойових офіцерів та призначати паркетних шаркунів і різного роду пройдисвітів типу Дурдинця та Кислинського. Масово сиплються звання та нагороди, причому в більшості випадків абсолютно незаслужено. Кістяк СБУ – висококваліфіковані офіцери просто залишають службу, їх досвід і знання вже нікому не потрібні. Все більша частка керівного складу виявляється замішаною в корупційних скандалах та політичних інтригах. Президент за цих умов ставить перед Службою абсурдну вимогу декєгєбізації, а згодом втягує у всякого роду архівні ігрища. В результаті СБУ перестає займатись своєю основною роботою – корупцією, контрабандою, зрадою та шпигунством вищих посадових осіб України. Бо недобре чуються вони в Україні, тому дехто з них і готує хатинку в українському стилі за океаном, вивозячи туди антикваріат.

Але повернемось до другого етапу каденції нашого героя, коли обіцянки Ющенка настільки остогиділи, що над ними стали просто сміятися. Можна було б не звертати увагу на просторікування всередині країни, але ж за кордоном в очі тичуть невиконаними обіцянками, перш за все відсутністю економічних реформ, які є основою політичної стабільності в державі. Україна практично по всіх показниках втрачає позиції, корупція набирає обертів, привабливість бізнесу в країні падає, бюрократія взагалі перестала бути керованою. Спершу окремі європейські лідери, а згодом більшість взагалі відмовляються зустрічатись із невдахою-президентом.

Однак Віктор Андрійович знаходить вихід, а саме: на посаду керівника МЗС висувається абсолютно безбарвна і несамостійна фігура на прізвище Огризко. Маючи нульовий авторитет, цей діяч із зовнішністю дрібного крамаря прожогом кидався виконувати найбезглуздішу забаганку свого шефа. А вона полягала лише в одному – максимально швидко загострити стосунки із стратегічним партнером і найближчим сусідом – Росією. Без сумніву, у взаєминах із нашим сусідом далеко не все перебуває в ідеальному стані, і напевно дипломатам і політикам ще немало прийдеться попрацювати, щоб наші стосунки стали на рівень, достойний двох великих народів. Однак істерія, роздута Ющенком всередині країни (згадаймо хоча б події в Криму, де стирчать вуха В.Наливайченка в організації антиросійських акцій) і паралельно Огризком, який своєю безпардонністю добився свого. Стосунки вкрай зіпсувалися, що й дало можливість хоружівському комбінатору волати до світового співтовариства про допомогу від Росії, адже таким чином він знову демонстрував власну значимість перед Заходом. Європейці доволі швидко розкусили авантюру Ющенка, на відміну від керівництва США, яке хоч і на короткий час, але знов почало ставитись до Ющенка, як оборонця демократії у східній Європі.

Тут виникає ще одне питання, на яке сьогодні ми не ще можемо дати остаточну відповідь. А чи не спровокував Ющенко свого кума Саакашвілі до організації військового конфлікту із Росією? Якщо так, його дії повністю підпадають під юрисдикцію міжнародного трибуналу в Гаазі.

Однак добігає кінця перша каденція Ющенка. Напевно за рік до виборів він починає всерйоз опікуватись цією проблемою. Але… Рейтинг 3%, можна б не боятись, закрутити гайки як Кучма у 1999 р., дивись би й проскочив. Однак наш герой з відомих причин майже повністю розвалив силові структури, нездатні вони йти за Ющенком. Та й Європа з Америкою демонструють перед Ющенком явну і неприкриту неповагу. А головне – часи Кучми пройшли безповоротно, олігархи та регіональні еліти повністю самостійні, хоча й конкурують між собою, однак при загрозі можуть і об’єднатись. І тоді ніжне тіло Віктора Андрійовича чекає тюремна камера. «Рвать когті» теж не з руки...

І тоді наш герой виходить на третє коло свого ходіння у владу. Швиденько начіпляє на себе хламиду месії, який ощасливив «цю націю» своїм геніальним керівництвом, дав їй демократію, та свободу, навернув до національних витоків, але його ідеї настільки геніальні та прогресивні, що «ця країна» ще не здатна зрозуміти свого щастя. До того ж на святій пам’яті української історії можна урвати немалі гроші, адже безконтрольність фінансових потоків у Батурині, Арсеналі, медичному центрі Катерини Ющенко потрясає навіть у наш час. Фактично ними розпоряджається сімейство Ющенків на свій розсуд і при цьому безслідно зникли сотні мільйонів гривень. Хочу лише застерегти тих наївників на кшталт Миколи Вересня щодо позитивного значення цієї «заслуги» Ющенка хоча б перед майбутніми поколіннями. Процитую С.Рахманіна: «При Кучмі про Голодомор не говорили. І це було сумно, Однак при Кучмі про Голодомор не жартували. І вульгарності, на кшталт «Ющенко голодоморить», - це не лише діагноз моралі суспільства. Це – вирок патріотичній політиці Ющенка» («Дзеркало тижня» № 2 23 січня 2010)

В Україні вже стало недоброю традицією, коли хоча б один кандидат у президенти по завершенні виборчої кампанії починає страхати електорат, що у випадку його поразки на виборах, державу очікує катастрофа та повний занепад. Але напевно єдиний кандидат у президенти 2010 р. Віктор Ющенко, який взяв на озброєння зазначену тезу впродовж усієї виборчої кампанії. Логіку такої поведінки кандидата-аутсайдера можна порівняти лише з виборчою кампанією Януковича 2004 р., коли такого роду технології фактично спровокували протиставлення окремих регіонів країни. І тут ми підходимо ще однієї метаморфози нашого героя. Шановний читачу! Дозвольте Вам нагадати драматичні події виборчої кампанії 2004 р. Згадаймо публічні дебати Янукович-Ющенко, згадаймо запропоновану Ющенком програму економічних реформ та безпорадність В.Януковича навіть у теоретичній дискусії. Причому не хочу іронізувати: безграмотність Віктора Федоровича, як професійна, так і загальнокультурна – його біда.

Однак ця біда, може перетворитись на біду великої європейської країни. Адже завдяки дерібану і корисливим зловживанням Ющенка та його оточення, Україна як ніколи близько підійшла до межі національної катастрофи, і Ющенко зробив все можливе для того щоб Україна втратила майбутнє. Закріпити поразку і покликаний «спадкоємець демократа» Ющенка – Віктор Федорович Янукович, якому президент-бухгалтер намірений передати владу. Оточення Януковича – це германи, папієви, азарови, льовочкіни, бойки і хорошковські. Жадні і захланні пройдисвіти, для яких здобуття влади в країні чітко асоціюється лише з одним – переводом посад у конвертовану валюту. Говорити про те, що ці люди будуть відстоювати інтереси країни – даремно стрясати повітря. Говорити, що вони будуть здійснювати реформи – не варто говорити навіть як жарт. Адже вони за означенням не здатні зрозуміти сутність реформаторської діяльності, її перебіг, а почуття самозбереження чітко диктує їм модель поведінки, адже реформи означають їх неминучу політичну смерть, тому що їх рівень, як інтелектуальний, так і моральний, залишить їх за бортом реформованого суспільства. Уявіть собі членом французького чи німецького парламенту Анну Герман – вам смішно? Мені страшно, бо вона є членом парламенту моєї держави. Але ж ця пані далеко не одинока і можливо не найгірша, якщо з таким рівнем культури вона займає настільки помітне місце в партії регіонів.

Але до чого тут зміна професії Ющенка, запитає проникливий читач? Спробуємо відповісти. Згадаймо пізнього Кучму та його настирливе прагнення протягнути в президенти Віктора Януковича, як цього добивається і Ющенко у 2010 р. Пояснити це можна двома чинниками. Перший психологічний: чим гірше буде «після Ющенка», тим більше шансів у нашого бухгалтера не лише залишитись у політиці, а навіть уникнути карної відповідальності за свої діла на посаді президента. Другий чисто меркантильний: якщо нова президентська команда приступить до реформ у суспільстві, новому президенту необхідно буде дати звіт щодо «особливостей» функціонування НБУ в період кризи, щодо діяльності глави ДУСі Тарасюка, головного контрабандиста країни Балоги, «пустощів» із законом та державним майном Семенюк-Самсоненко, Ульянченко, численних кумів та братів нинішнього президента, які навряд чи захочуть мовчати про свого дійсного покровителя. Ющенко впевнений – «рідна душа» Віктор Федорович не здасть. А от Юлія Тимошенко – це велике питання. Тому й пакує картини Віктор Андрійович, сподіваючись за океаном пересидіти буремні часи. Але ми, українці, будемо чекати третьої реінкарнації Ющенка. Перша була в якості бухгалтера, друга в якості президент-бухгалтера, і третя завершувальна в кар’єрі цієї особи повинна логічно завершитись за гратами. І це буде перший потужний крок дійсного очищення України від кучмізму. Слава Україні!

[spasatel]

Кандидат в президенты Виктор Янукович намеревается воскресить в Украине «совок». И для этого он избрал гораздо более простой способ, чем тот, которому когда-то отдал предпочтение вождь мирового пролетариата. Вместо спартанского шалаша в Разливе, Янукович комфортно обосновался в Межигорье и не собирается поднимать униженных и обездоленных в «последний и решительный бой». Да они и не пойдут за ним, разница уж слишком велика между обоими.

Только одно объединяет Ильича и Федорыча – оба не понаслышке знают, что такое тюрьма. Правда, Ленин сидел за идеологические убеждения, а Янукович за убежденность в том, что ему дозволено избивать и грабить других людей. Во всем остальном Ленин – не чета Януковичу. У пролетарского вождя даже образования толком-то не было, экстерном университет закончил. А вот Янукович – совсем другое дело, целый доктор наук, «проффесор», академик многих академий.

Поумнее Виктор Федорович будет да похитрее. И поэтому план у него до безобразия прост – восстановить «братские» отношений с северными соседями, а те сами все сделают, как говорится, без шума и пыли… Откуда такие прогнозы? Судите сами – только между первым и вторым туром Янукович сделал столько сигналов на эту тему, что двух мнений здесь быть просто не может.

И газотранспортную систему Украины отдать России – пообещал. И про то, что Черноморский флот РФ останется в Крыму навечно – намекнул. И русскому языку ни в чем отказа не будет – слово дал. И даже пособников своих на презентацию «Международного совета русских соотечественников» поливать грязью украинскую историю – отправил.


Не голосуй за Януковича – в «совке» окажешься…

[spasatel]

После первого тура президентских выборов Украина, как и в 2005 году осталась расколотой на две части. Янукович получил большее количество голосов по сравнению с Тимошенко, в тоже время Тимошенко получила большую поддержку областей (16 из 26).

Ее электоральную нишу «подеребанили» технические кандидаты Януковича — Ющенко и Яценюк. Выполнив свою миссию, «сын» и «внук» Кучмы в унисон запели о том, что не будут поддерживать никого и призвали сделать подобное своих сторонников. Тем самым сделали выбор в пользу Януковича. Вполне не исключается, что 7 февраля Ющенко и Яценюк лично проголосуют за Януковича, процедура ведь тайная.

Разрыв, даже в 10 процентов между В.Януковичем и Ю.Тимошенко не является определяющим победителя. В.Янукович использовал своих избирателей на 110%, в то же время Юлия Тимошенко имеет в своем запасе голоса демократических сил, тех избирателей, которые не желают прихода к власти откровенно заискивающего перед Москвой дважды сидевшего кандидата. По мнению ряда авторитетных экспертов, Ю.Тимошенко набирает, с учетом перераспределения голосов других экс-кандидатов, больше на 3-4%, да к тому же со значительным перевесом побеждает в Киеве. Отрыв конечно небольшой, но он учитывает традиционные формы голосования на Донеччине и Луганщине.

Регионалы уже сейчас делают все возможное, чтобы любым путем объявить кандидата Януковича президентом Украины. И это очевидно – снятие Ю.Луценка с должности министра внутренних дел, внесение изменений в закон о выборах Президента Украины, захваты типографии «Украина» и Киевского апелляционного админсуда – все это направлено на организацию нужных им фальсификаций. Без них Януковичу президентства не видать. Но даже, если путем фальсификаций ему удалось бы доказать свой перевес, наше государство ожидает весьма мрачное будущее, ибо Януковичу никогда не удастся объединить Украину, расколотую им же в 2004 году.

В отличии от другого кандидата Юлии Тимошенко, которую все регионы воспринимают практически одинаково, как политика проукраинской и проевропейской ориентации, Янукович всегда будет чужим и на западе, и в центре Украины. По мнению политологов, 16 областей Украины не воспримут Януковича своим президентом. Дабы добиться этого признания, ему, по старой привычке, пришлось бы силой навязывать свой авторитет, встречая понятное сопротивление, в первую очередь, Киева и Западной Украины.

[SAM]

Терпение у нас гигантское!!!! Межигорье, Сухолучье такие избитые темы. Все знают, многие пишут, а проФФесура плюет на нас с высокой горки и ржот, греясь у каминчика... А дайте ему на трон сесть и... вот гульнет парнишка!!! А мы терпим.
Нельзя ,вроде бы домики, строить ближе чем 150 метров от берега Днепра, только кому? Нам, а Им можна - и снова терпим!
Пионерские лагеря отобрали , усадьбы построили и снова терпим.
Парковые зоны вырезают - торгово-развлекательные центры строят - опять терпим. Воруют составами, переписывают на себя заводы - терпим.
А ведь тоже хочется жить! Взорвемся скоро, господа проффесора и им подобные, и вилы да грабли нам не нужны. Накопилось...

[spasatel]

Кандидат в президенты УРКАины, представитель достаточно редкой в цивилизованном мире национальности «уркаинцы» стал подследственным. Причем, в прямом смысле этого слова.
Верховная Рада Украины на вчерашнем внеочередном заседании постановила создать временную следственную комиссию по вопросам проверки законности передачи в аренду земель государственной собственности в резиденции «Межигорье» (село Новые Петровцы, Вышгородский район, Киевская область) формальному лидеру Партии регионов Виктору Януковичу.
За соответствующий проект постановления №5354 проголосовало 198 депутатов при минимально необходимых 150.
Председателем комиссии избран народный депутат от фракции БЮТ Борис Шиянов, а заместителем председателя – депутат от фракции блока НУ-НС Владимир Арьев.
Также в состав комиссии избраны депутаты от БЮТ Сергей Мищенко и Владимир Бондаренко, от НУНС - Екатерина Лукьянова.
Рада установила, что срок деятельности комиссии - 3 месяца.
Парламент определил, что комиссия должна представить свой отчет не позднее окончания этого срока.
После утверждения парламентом данного проекта постановления председатель парламента Владимир Литвин подчеркнул, что этот проект будет подписан и обнародован только тогда, когда все фракции предложат все 11 кандидатур для работы в комиссии.
Напомним, 16 сентября 2009 года Кабинет Министров предоставил резиденции «Межигорье» статус историко-культурного заповедника.
26 августа 2009 года Кабинет Министров решил вернуть резиденцию «Межигорье» в государственную собственность.
ВИДЕО

[SAM]

При Януковиче президенте власть в Украине окончательно превратится в преступный клан, в сравнении с которым сицилийская мафия и американская "Коза ностра" – скаутские организации.

Эпоха Хама началась в Украине не сегодня, когда ПРдоны из "Партии бандюковичей" уже празднуют победу на президентских выборах своего "Тому що лидера" по кличке Хам (такое погоняло в местах не столь отдаленных давали зекам, ворующим у сокамерников вещи и продукты, и за такое крысятничество в зонах как правило опускали). Эпоха торжествующего Хама началась еще в 2002-ом, когда тогдашний президент Кучма назначил на пост премьер-министра В.Ф. Януковича, имевшего две судимости за совершение уголовных преступлений. Премьер-уголовник стал олицетворением беспрецедентного сращивание криминала с государственной властью. А при Януковиче президенте власть в Украине окончательно превратится в преступный клан, в сравнении с которым сицилийская мафия и американская "Коза ностра" – скаутские организации.

В "помаранчевую революцию", которая должна была стать в первую очередь антикриминальной (помните: "Бандитам – тюрьмы"!) на Майдане указали Хаму его место – на нарах, как дружно скандировали студенты: "Зека на нары, тогда пойдем на пары!", но "народный президент" Ющенко, получивший в 2004-ом огромный кредит народного доверия, вместо выполнения им же провозглашенного лозунга "Бандитам – тюрьмы!", начал заигрывать с этими бандитами, подписывать с ними разные "меморандумы" да "универсалы". А под конец своего бездарного президентства Ющенко настолько спелся с бандюковичами, что не считал для себя зазорным подрядиться водилой к Ахметову, чтобы в Донецке свозить главного спонсора ПР в баню. Если у Ахметова за рулем Президент Украины, то какой тогда статус у самого пана Ахметова – пахан всея Украины?

Сделав все, чтобы его преемником в 2010-ом стал Бандюкович, президент Ющенко позорно проиграл выборы и ушел в политическое небытие, сдав Украину на разграбление бандюковичам. Ну да хрен с ним, с этим Ющенко – "хорунжевская мессия" это уже история – история негодяя, предавшего Майдан. Экс-президент Ющенко неплохо устроится и при бандюковичах – например, водителем к самому Ахметову – реальному лидеру клана ПРдонов. Превосходно будут чувствовать себя при президенте Януковиче и криминальные олигархи из ОПГ Партии регионов, и коррумпированные чиновники, и оборотни в погонах. Ну а простой смертный электорат получит "Украину для людей", список этих людей ПРдоны уже наверное составили.

Кстати, о "людях". В тюремном мире, где прошел свои "университеты" Витя Янукович, существует несколько каст. Первая, высшая каста – блатные; вторая, самая многочисленная – мужики; третья – козлы; четвертая, низшая – "петухи" (отверженные). Блатные – это профессиональные преступники, и сами себя они называют "братва", "бродяги", "жулики", "жиганы", "люди". Такая вот "Украина для людей". К какой касте принадлежал будущий кандидат в президенты Украины В.Ф. Янукович видно по его кличке Хам...

© Александр Ковалевский

[молчун]

Політолог: Юлія Тимошенко проводитиме збалансовану політику як з Європою, так і з Росією
Політолог Кость Бондаренко вважає, що Україна за умови президентства Юлії Тимошенко відрізнятиметься збалансованою політикою у відносинах як з Європою, так і з Росією.

"Юлія Тимошенко орієнтована на те, аби вписати Україну у трикутник Париж-Берлін-Москва і щоби цей трикутник базувався на газотранспортних пріоритетах. Ну і, звичайно, у цьому трикутнику Україна має відігравати важливу роль. У неї рівні стосунки як з європейськими, так і з російськими політиками", - сказав Кость Бондаренко, відповідаючи на запитання, за яким курсом рухатиметься Україна у своїй зовнішній та внутрішній політиці при Президентові Юлії Тимошенко.

Політолог підкреслив, що чинного Прем’єр-міністра України сприймають як в Європі, так і в Росії. "Вона, очевидно, буде акцентувати увагу на необхідності проведення збалансованої політики як з Європою, так і з Росією. Більше того, вона буде ініціювати і нові стосунки з Білоруссю на регіональному рівні", - додав він.

[молчун]

Політолог Віталій Бала вважає, що найголовнішим завданням для майбутнього Президента є вирішення проблеми політичної кризи в країні.

"У Юлії Тимошенко більше шансів вирішити це питання. Тоді уже можна говорити про можливість вирішення соціально-економічних проблем. Зовнішньополітичний аспект у разі вирішення цих проблем виглядатиме привабливіше з Президентом Тимошенко, ніж з Президентом Януковичем", – сказав Віталій Бала, відповідаючи на запитання, якою буде Україна за президентства Юлії Тимошенко.

У свою чергу, політолог Ігор Жданов додав, що за президентства Юлії Тимошенко Україна орієнтуватиметься на Європу. "Юлія Тимошенко неодноразово заявляла, що її цивілізаційний вибір – це Європа. Вона там бачить головну перспективу розвитку України. Партія "Батьківщина" є асоційованим членом Європейської народної партії, і Тимошенко має гарні стосунки з такими європейськими лідерами як Саркозі, Меркель та інші", - пояснив він.

Водночас, на думку Ігоря Жданова, найбільш нагальною проблемою для Президента Юлії Тимошенко буде вирішення безвізового режиму у відношеннях з країнами Європейського Союзу. "Щоб отримати шенгенські візи, треба підписати угоди про діалог і про співпрацю. Якщо говорити про внутрішню політику, то Тимошенко чітко висловила свої позиції. Вона виступає за українську мову як єдину державну. Вона також підходитиме більш прагматично у стосунках України з Росією", - вважає Ігор Жданов.

[молчун]

Агонізуючий львівський штаб кандидата в Президенти Віктора Януковича, який спромігся потішити свого патрона «аж» 5,68% голосів мешканців Львівщини у першому турі виборів, вирішив не гребувати жодними методами, лиш би завадити галичанам у другому турі зробити свій свідомий вибір.

Яскравим прикладом цього є абсолютно аморальна «джинса», яку під особисті гарантії очільника штабу Януковича на Львівщині Петра Писарчука оплатити вихід «заказухи», 28 січня надрукували деякі районні газети Львівщини, повідомляє прес-служба Львівського виборчого штабу Юлії Тимошенко.

Мова йде про так звану «заяву об’єднання національно-патріотичних сил Львівщини», у якій лунають заклики прийти на вибори 7 лютого та проголосувати проти обох кандидатів. Псевдо-патріоти «прикриваються» позицією діючого Президента Віктора Ющенка, котрий закликає або не йти на вибори 7 лютого, або голосувати проти обох кандидатів.

Сама заява була розіслана редакціям районних газет з електронної скриньки: ideologis@ukr.net з приписом: «Шановні друзі, прошу розмісити данний матеріал (Звернення національно патріотичних сил). Оплату гарантую П.Писарчук» (подаємо мовою оригіналу) – копії підтверджень додаємо».

Львівський обласний виборчий штаб кандидата в Президенти України Юлії Тимошенко категорично засуджує такі методи ведення політичної боротьби. Більш того, такими заявами штаб Януковича на Львівщині вкотре підтвердив спільну роботу та координацію штабів Ющенка та Януковича у боротьбі проти Юлії Тимошенко.

Найбільш цинічним виглядає заклик «проголосувати проти обох кандидатів». Тобто штаб Януковича, який мав би робити усе для того, щоби завоювати максимальну прихильність виборців, сам закликає не голосувати за свого кандидата. Такого цинізму в бажанні не пустити до влади демократичного проєвропейського кандидата – Юлію Тимошенко – не бачив мабуть жоден фахівець з політичних технологій не лише на теренах України.

Вважаємо за необхідне окремо звернутися до шановних підписантів – Юрія Шухевича, Бориса Возницького, Івана Геля, Олеся Гуменюка та інших. Шановні друзі, ваш щирий біль за долю України не підлягає жодним сумнівам, як і бажання бачити нашу державу квітучою та могутньою. Відтак, не дозволяйте використовувати своє ім’я у брудних політтехнологічних ігрищах. Закликаємо згаданих у цьому абзаці достойників публічно спростувати свій підпис під цим політичним брудом.

Хочемо вкотре закликати мешканців Львівщини і всієї Галичини прийти 7 лютого до виборчих дільниць і проголосувати за Юлію Тимошенко, яка чітко заявила про єдину державну українську мову, виведення Чорноморського флоту РФ у строки, передбачені Конституцією України, розвиток демократичних досягнень та багато інших ключових позицій, які поділяє кожен патріот України.

А горе-технологів зі штабу Януковича хочемо вкотре попросити провадити кампанію максимально коректно та виважено і запевнити: будь-які (навіть найбрудніші та найцинічніші) способи через брехню та маніпуляції позбавити галичан права обирати собі владу – зазнають цілковитого фіаско.

[молчун]

У нас – НЕ просто выборы, а продолжение революции, цивилизационный выбор. Поэтому эти выборы носят скорее характер холодной гражданской войны.
Ещё не стреляют, но морды уже бьют – и будут бить.
Наивность Анатолия Гриценко уже похожа на политическую профнепригодность. Наивность политику вообще противопоказана. Анатолий Степанович обвинил Юлию Владимировну, что та не возбудила дело по «Мегигорью» тогда, когда старалась изменить конституцию совместно с голосами партии регионов.
Если Анатолий Степанович знаком с военной и политической историей даже Европы – не раз должен был отметить – как часто менялась конфигурация – союзники часто превращались во врагов и наоборот. Во время боевых действий приходится не просто тупо наступать на укреплённые позиции противника, но и на время отказываться от наступления, обороняться – а то и посылать парламентёров к противнику.
ЮВТ потому и находится на самом верху политической лестницы – что знает – когда надо наступать, а когда – и повременить. Анатолий Степанович этого не знает – поэтому у него нет ни своей партии, ни «ядерного электората» несмотря на свои очевидно высокие моральные и профессиональные качества.
Сейчас бы очень не помешали голоса в поддержку Гриценко и даже Виталия Кличко – но нет, за пределами их ринга или военного полигона для них нет ни стратегии ни тактики. Есть сплошные клубы тупого морализирования, при котором «чистым сердцем» хотят заменить отсутствие разума, просто квалификации.
Юлия Тимошенко на сегодня – самый искусный политик и государственный деятель мирового уровня. Она не имеет всех атрибутов украинского национального лидера, среди которых должен быть мужской пол, заочное высшее образование и речь о высокой морали, часто прерываемой матом к тем, кто эту мораль не понимает.
Есть расхожая модель для «оранжевого» населения – что «все они одинаковы».
Нет, не одинаковы – уже независимо от личных качеств самой Юлии Тимошенко и даже Виктора Януковича. Они уже давно превратились в национальные символы. Какие бы наряды ни надевала Юлия Владимировна – и как бы не путался Виктор Фёдорович в русской грамматике за неполную среднюю школу – для доцентов и профессоров Донецка, Луганска и Запорожья он останется своим и родным.
В очередной раз, несмотря на слова об их «одинаковости» - голоса в первом туре распределились по географическому признаку – по регионам, которые тяготеют к путинской России – или к европейской цивилизации. Не помогло Юлии Тимошенко и то, что сама она – из Днепропетровска. В её родном городе – она как бы из Западной Украины.
Как живая женщина – она родом из Днепропетровска, но как общенациональный символ – из Западной Украины.
Эти два цивилизационных выбора по обе стороны Днепра трудно, практически невозможно примирить. Как невозможно примирить закрытое советское общество – и открытое демократическое европейское общество. Как невозможно примирить упрощённую модель диктатуры, уничтожающую свободного человека – и сложную структуру демократического общества, предполагающее именно ведущую роль свободного человека.
У Виктора Януковича есть страна-витрина – это Донбасс, где регионалы у власти все 18 лет.
У Юлии Тимошенко такой страны-витрины нет – её влияние распределено по всей Украине – где меньше, где больше. Наталия Королевская попыталась взорвать страну-резервацию – Донбасс, который добровольно отгородился от остальной Украины. До первого тура ей это не удалось сделать.
Необходимо во чтобы то ни стало ликвидировать статус Донбасса как криминального анклава, где нет ни свободы предпринимательства, ни свободы СМИ, ни вообще критической массы свободно мыслящих и поступающих людей.
Как я уже писал – без ВНЕШНЕГО, со стороны остальной Украины вмешательства – Донбасс не возродится. В самой духовной атмосфере Донбасса не хватает чего-то, что толкает самих людей на изменение своей собственной жизни.
Если мы сейчас имеем холодную гражданскую войну – то Донбасс нам ещё будет поставлять боевиков для криминальных группировок партии регионов. Надо чётко себе представить, что во втором туре будут все главные столкновения между сторонниками Юлии Тимошенко и Виктора Януковича.
Законы будут нарушаться постоянно (их почти невозможно исполнять) – и противники будут внимательно следить друг за другом, мгновенно пользуясь слабостями друг друга.
Целиком вина президента Виктора Ющенко в том, что при его президентстве Крым и Донбасс остаются чужеродными анклавами Украины. Поэтому его не избрали на второй срок, чего не скажешь о Борисе Ельцине или Михаиле Саакашвили.
Теперь мы имеем противостояние Тимошенко не только против Януковича – но и сторонников Виктора Ющенко. Можно упомнить Балогу, Криля и – группу Вячеслава Кириленко «За Украину».
Им ОЧЕНЬ хотелось проголосовать против Луценко – и не проголосовали.
Литвиновцам НЕ хотелось голосовать против Луценко, но Литвин их «нагнул» - а сам НЕ проголосовал со своей фракцией – наверно как высокоморальный политик Украины.
Вот литвиновцы целый день и ходили как оплёванные - отмалчивались.
Такую практику – толкание фракции на голосование, к которому сам не присоединяется – Литвин применял не раз.
Но не он один: в 2004 году фракция «Нашей Украины» Виктора Ющенко проголосовала за разрушительные изменения в конституции – но САМ за них не проголосовал.
Как ни трудно провести выборы – их нужно провести обязательно честно – иначе Украину ожидает югославский вариант гражданской смуты – до полного истребления одной из враждующих сторон.
Главная опасность – массовые фальсификации партии регионов – так как у них НЕТ электорального задела в остальной Украине. Они это знают – магия имени Януковича кончается за пределами Донбасса и Крыма. Там нет слепой преданности Януковичу. Речь идёт о Харьковской, Днепропетровской, даже Запорожской области, Николаевской и Одесской.
Партия регионов второй раз упустила свой шанс в лице Сергея Тигипко – и упрямо возвращается к образу Виктора Януковича.
«Оранжевые» сменили своего лидера на более собранного и решительного, «бело-голубые» - нет.
Почему?
Да потому, что регионалы поняли:
- играть по европейским политическим правилам для НИХ – всегда проигрышно, они похожи на клоунов- подражателей тех же «оранжевых».
- они не могут бороться СЛОВОМ – только голым насилием
- у партии регионов НЕТ кадров, способных убедить население Запада и Центра Украины в своей правоте – тут они всегда уступят БЮТ и ЮВТ
- достаточно притворяться цивилизованными – это им ничего не даёт, пора противника и население запугивать
- надо открыто заявить о своей пророссийской ориентации – что Янукович и сделал – посетил съезд братской «Единой России» и признал Южную Осетию с Абхазией
- вообще исчерпаны ненасильственные способы политической борьбы - время уходит, украинцы всё больше привыкают к свободе, давно забытой в самой России.
Февральская революция 1917 года тоже свершилась как «бескровная».
Что было потом – все знают.
Насилие на выборах президента Украины – это как очень опасный «ящик Пандоры». Избежать фальсификаций – значит, избежать возможной национальной трагедии.

[молчун]

Предисловие главного редактора
Валерия Новодворская на этот раз приятно удивила - если, конечно, сильно зажмуриться и не увидеть её славословий в адрем Виктора Ющенко. Простим ей это - уж очень хочетя ей видеть и преклоняться перед каким-то моральным авторитетом.
Она - сама для нас - бесспорный моральный аторитет, несмотря на непростительную как для политика и журналиста наивность. Наивность в политике - уж точно профнепригодность, как у Анатолия Гриценко. То, что Виктор Ющенко - моральный урод, который готов договариваться со своим политическим антиподом, подставляя своих сторонников, саму идею демократии и национальной памяти и даже Грузию - в России и в мире, кажется, ешё не уяснили.
Не Янукович, а именно Ющенко - причина тотального политического хаоса в Украине - и он ещё послужит сознательным орудием в руках регионалов против Юли.
Он, как и Гайдар с Ельциным, главный КОМПРОМЕТАТОР демократии и рыночной свободной экономики. Добровольный, не штатный, как Жириновский.
Приятно уже то, что Новодворская не поддалась, подобно Забужко, Андруховичу, Капрановым, Сверстюку идее, что ЮВТ и Янукович - “одинаковы”.
Честно - ждал худшего.
Если Янукович станет президентом, т.е. возьмёт в свои руки силовые структуры - никаких свободных выборов больше не будет вообще.
На долгие десятилетия Криминальныцй Донбасс поглотит Украину.
Сейчас - НЕ выборы, а продолжение революции и холодная гражданская война. Кто-то один посадит другого.
Если победит ЮВТ - то путинская Россия ещё будет вспоминать Виктора Ющенко с ностальгической нежностью.
Станислав Овчаренко
14 лет назад на последних наших президентских выборах мы прихотливо копались в избирательной тарелке, брезгливо поддевая вилочкой то Ельцина, то Лебедя, то Явлинского. Галина Старовойтова, самая вкусная и питательная, нам не перепала. Похоже, на тех выборах 1996 года ее зарезали в Центризбиркоме намеренно, чтобы не отнимала у Ельцина голоса, а мы не заступились, не подозревая, что через четыре года этот самый Ельцин передаст нас Путину, как какой-нибудь персонаж “Хижины дяди Тома” своих негров с хлопковой плантации.
Зюганов же сидел под столом, как таракан, шевелил усами и пытался забраться в наши щи, как сегодня Янукович пытается заползти в украинский борщ, куда-то между салом и чесноком. В первом туре тогда приличные люди голосовали за Явлинского (это был не сегодняшний Явлинский) или за Ельцина, а вот во втором… Перед вторым туром мы наслушались досыта умных речей разных отпетых демократов (из тех, что кидались в Чубайса ваучерами, а в Путина теперь и кинуть-то нечего; кстати, и дохлых кошек в руках вчерашних гонителей Ельцина, Гайдара и Чубайса что-то не наблюдается - они их для Немцова с Касьяновым берегут). Нам говорили, что нельзя выбирать наименьшее зло; что Ельцина следует покарать за измену демократии, реформам, монетаризму и, конечно, за войну в Чечне. Нам говорили: голосуйте против всех или вообще не ходите на выборы. Зюганов безопасен, с экономикой он не справится и отдаст свое место конкурентам. (Аккурат это самое говорили в 1917 году про большевиков. Уничтожив 40 миллионов сограждан, они отдали место через 74 года.) Были и другие, не менее успокоительные варианты: Зюганов – социал-демократ, и коммунисты уже не те, что вчера, они продолжат реформы - посмотрите на Квасьневского в Польше. Явлинский не сдержал данного слова и не отдал Ельцину свои голоса. Все шло к катастрофе, и в штабе у Гайдара ждали: то ли пить шампанское, то ли готовиться к арестам.
Демократы не варили варенье на зиму (настоящие, “радикальные демократы” – так нас обзывало “Яблоко”), не зная, будет ли у них возможность его съесть.
Но тут пришел Чубайс, сделал газету “Не дай Бог!”; бизнесмены нагрузили пару коробок из-под ксерокса долларами для артистов и попсы, а мы взяли себя в руки и, как удачно выразился Александр Пумпянский, сложив совесть, как бюллетень, вчетверо, чтобы она влезла в урну, проголосовали за Ельцина и прожили еще 4 года хорошо и 10 лет – плохо. Все в прибыль, а не в убыток.
А социал-демократы из КПРФ по табельным дням аккуратно возлагают цветы на могилу Сталина. Понятно, какой участи мы избежали.
Cейчас эта давняя история повторяется на Украине. Самый завидный и блестящий кандидат, Виктор Ющенко, получил голоса самого блестящего и завидного электората. Таких больше 6 процентов не набралось. Так же, как и на кадетов в России в 1918 году не нашлось больше 5 процентов любителей. На свободных выборах в Учредительное Собрание…
И снова звучат знакомые слова: Янукович уже не тот, его спонсирует бизнес, они его заставят нормально себя вести… Свободы на Украине необратимы… Тимошенко шла на компромиссы с Путиным и была популисткой, ее надо наказать… Майдан себя не оправдал… На Украину свалился кризис…
Во-первых, кризис свалился на весь мир, даже на США и Великобританию, и оранжевые никак не могли сделать то, чего не сделали ни республиканцы в США, ни лейбористы в Англии, ни ХДС/ХСС в Германии. А потом, на Майдан ходили не за провизией, а за свободой. Ее что, мало на Украине? А за салом надо на рынок идти, а не на Майдан. Виктору Андреевичу неудобно призвать голосовать за Юлю после того, как он с ней так ругался? Надо переступить, взять себя в руки и проголосовать, да еще и призвать других.
Янукович страшен не личной свирепостью, а тем, что он не человек, а функция. Так же, как и Зюганов. Украина, проголосовавшая за Януковича, – это как Венесуэла, проголосовавшая за Уго Чавеса. 5 процентов голосов решили судьбу страны, и там уже исчезают продукты и веерно отключают электричество. Украина с таким президентом станет легкой добычей России и объектом постоянного давления и шантажа, потому что такой результат выборов – это знак. Знак беды, знак отказа от НАТО, от западных ценностей, от национальной идентичности, от национального достоинства. Помоечный вариант. Небось, Юля не поехала на съезд “Единой России”, а Янукович приполз. Ему настолько важен избиратель по имени “Путин”, что он даже про украинский электорат позабыл. Он отказывается от дебатов, потому что ему нечего сказать.
Он не может повести себя иначе, потому что привык ползать перед Москвой. Он не может повести Украину вперед, потому что он – совок, и дорога его – только в Совок. Янукович – любимый кандидат Москвы, у Юли все-таки – оранжевое прошлое. Ничего страшного она со своими буржуазными вкусами не наделает, она стремится в хорошую, престижную западную компанию, ей совок претит, она хочет быть леди. А Янукович никак не годится в джентльмены.
Я тоже оранжевая, я летала в оранжевый Киев, а на Пушке мы раздавали апельсины и всю зиму ходили в оранжевых шарфиках и платках. И как оранжевая я вам говорю: бескомпромиссность – это хорошо, но здесь не надо пересаливать, а то как раз к Януковичу под стол угодишь. Совки-то придут голосовать. Они всегда приходят, что на Украине, что в России. Как в Питере, когда электорат Собчака пошел купаться, а электорат Яковлева пришел и проголосовал.
Сейчас опять может случиться такое: оранжевые останутся дома или проголосуют против всех, и Янукович пройдет, как Красная армия через замерзший Сиваш, и с теми же примерно последствиями, с поправкой на XXI век. Это как раз тот случай, когда пересол будет на шее.
У Ельцина на счету был и 1991 год, и 1993 год, и реформы, и ликвидация СССР. Мы проголосовали в кредит именно под это.
Юля организовывала Майдан. В украинском западном проекте вполне возможны и такие честолюбивые Юли, и благоразумные Тигипко, и умеренные Яценюки. Вот только такие, как Ющенко, всегда будут на вес золота, при любом порядке вещей. Это товар штучный. И только Януковичей в будущем незалежной Украины быть не должно.

[молчун]

"Если Тимошенко станет президентом, то у нее нет другого выхода как улучшать экономику и политику Украины. Она два года работала премьером. У граждан появляется возможность спросить у нее: Юлия Владимировна, вы были два года премьером, теперь вы президент, мы хотим результатов. И она это осознает".

Виктор Небоженко:

В случае если Тимошенко станет президентом Украины, то у нее нет другого выхода как улучшать экономику и политику Украины. Она два года работала премьером, уже разобралась, кто и что есть враг Украины. Она прекрасно понимает, что делать с экономикой страны и как выходить из кризиса. У граждан появляется возможность спросить у нее: Юлия Владимировна, вы были два года премьером, теперь вы президент, мы хотим результатов. И она это осознает. Она понимает свою ответственность.

У Януковича такой ответственности нет. Он придет и скажет, что он не несет ответственности в стране, потому что он ею не управлял. И мы вынуждены будем год терпеть всевозможные злодеяния, потому что пришла новая власть.

Применительно к Тимошенко, то у нас есть моральное политическое право у нее спрашивать. Она это знает, поэтому постарается в корне изменить Кабмин. Я думаю, что она будет добиваться усиления президентской власти. Не обязательно за счет формальных конституционных полномочий, а за счет подбора кадров, концентрации политики и т.п.

Что касается олигархов, то у нее будет достаточно отдаленное отношение к ним, потому что она будет соответствовать мировым тенденциям, когда национальные государства очень серьезно разговаривают со своими мощными финансово-экономическими группировками, чтобы вытащить экономику страны. Кроме Украины, повсюду мощные олигархи сотрудничают с государством. Украинские олигархи конечно этого не хотят, но другого пути, как вытащить экономику из кризиса, нет. И она будет этим заниматься.

Внешний курс Тимошенко? Она безусловно сделает все возможное, чтобы приблизить Украину к Европе. Для нее важно создать для 5 миллионов заробитчан благоприятные условия, улучшить экономическое положение в Украине в ближайшие годы. Пока у нас кризис, было бы неплохо, чтобы украинцы где-то работали. Поэтому она регулярно будет ездить в Европу, чтобы создать благоприятные условия для взаимодействия экономик Украины и ЕС.

НАТОвские проекты она очевидно будет воплощать очень осторожно, чтобы не волновать общественность. Когда говорят, что она будет стремиться захватить власть, то это пропагандистские лозунги, штампы, потому что для нее общественное одобрение, рейтинги, любовь и внимание граждан самое главное. Поэтому она будет очень четко прислушиваться к общественному мнению. И если она почувствует критику, она сразу будет менять ситуацию.

С Януковичем этого не будет. Он очень быстро «обрастет любыми друзями» и мы скоро увидим конфликт между его Секретариатом и Кабмином. И все будет повторяться, как мы видели в 2005 году. На самом деле Ющенко и Янукович - это один и тот же типаж, только из разных областей страны. Тимошенко другая.