Вот что такое "Янукович-Президент Украины"

[Глеб]

1. Генпрокуратура остается то й же, но усугубляется. Это означает "полный и окончательный порядок" в госслужбе (госслужащего только прокурор может притягнуть), в том смысле, что расценки на услуги Прокуратуры можно будет найти и в интернете, а также кому и в какой способ вручать.

2. Это означает теневую власть на всех уровнях. Теневая власть подкармливает гос- и рег-чиновников и политиков, переставляет кадры в формальной власти, рассказывает ей, чего делать не надо, а что надо сделать обязательно, ну, и строго следит за тем, чтобы собственность накапливалась в правильных руках, отсекая время от времени неправильные руки.

3. Это означает создание зон благоденствия для своих. Потому что на всех благоденствия не хватит, а себя и свое стадо надо блюсти, чтобы к следующим выборам не протухли стимулы.

4. Это означает подыгривание Медведу в его состязаниях с Путиным. Как следствие - сдача первому из них ГТС и запуск новой схемы обогащения первых лиц на газовых делах. Возможно, с участием старого Фирташа.

5. Это означает пинание государства "Уркаина" извне кем не попадя. Потому что страна с таким странным народом других желаний не возбуждает. Единственным способом сотрудничества Уркаины с цивилизацией становится прием на захоронение у себя их ядерных отходов.

6. Это означает упадание народа в состояние полного рачарования. Причем, разочарования всем, даже тем, чем никогда не был очарован. Властью (это святое), Европой, Россией, Турцией, Египтом, женой, детьми и даже (прости Господи!) собой дураком.

7. Это означает распускание и цветение пышным цветом ультров - левых, наци и еще всяких других, самых причудливых. Ввиду увеличения ультра-популяций и ограниченности территории заповедника произойдет появление нового способа жизни городов - регулярные массовые драки с результатом. Акции мщения в темных местах. Акции пиар-устрашения в местах скопления.

8. Это означает распространение стиля жизни "донбас в каждый дом". В общем, немножко старых добрых Штатов.

[spasatel]

Тарас Кузьо Закарпаття як приклад того, що чекає на Україну після перемоги Януковича

Передмова головного редактора

Прошу звернути увагу: те, про що говориться щодо Закарпаття - стосуєтьсч також Донбасу. А у разі перемоги Янукоича - стосуватиметься усієї України. Аісля перемоги шахраїв від демократії - передусім забезпечують

- неможливість власного необрання через насилля, фальшування підрахунку голосів, залякування та навіювання так званої “народної любові” до диктатора за крихти, що кидатимуть з панського столу. “Бабусі Черновецького” можуть дати голоси по усій Україні через пасивність та аполітичність молоді та освіченої частини народу.

- захоплення важелів влади над силовиками - генпрокуратурою, МВС та СБУ. А також армією.

- розорення малого та середнього бізнесу як природного середовища для демократії та концентрації влади та власності у силовиків та “приватних” бандитів.

- навіювання маячної “любові” до бандитів - державних та приватних.

Приклад - Росія, де існує диктатура шпани зверху до низу

Станіслав Овчаренко
Якщо вам хочеться побачити, як Україна виглядатиме у випадку обрання Віктора Януковича – просто погляньте на Закарпаття – єдину область України, подібну на Донецьк, де двоє людей (Віктор Балога та Ринат Ахметов) є місцевими “хрещеними батьками”, і де тісно між собою пов’язані бізнес-політика-безпеки та сила-влада. У Донецьку та на Закарпатті є міста, незалежні від двох “хрещених батьків” – Ужгород (який контролює Сергій Ратушняк) та Маріуполь (який контролює Володимир Бойко).

Балогівська корупція та недемократичний вплив чітко простежувався під час двох голосувань у парламенті, щоб змістити Юрія Луценка та внести зміни у виборче законодавство, під час яких “Єдиний центр” голосував з Регіонами та комуністами. Балога служив Віктору Медведчуку, Ющенку і зараз – Януковичу.

Балога у 2007 році використав місцевий адмінресурс, щоб забезпечити на Закарпатті перше місце “Нашій Україні – Народній самообороні” – і це єдина область, де вони перемогли. У 2009 році такі ж ресурси були використані у Тернополі для забезпечення другого місця “Єдиному центру” та третього місця регіонам, і ці обидва результати були пов’язані із виборчими фальсифікаціями. У 2010 році Балога використовує той самий адміністративний ресурс для забезпечення перемоги на виборах Віктора Януковича. Головою закарпатської парторганізації “Єдиного центру” є Іван Балога, перший заступник губернатора.

Закарпаття контролюється Балогою, який найдовше був на посаді глави президентського секретаріату Віктора Ющенка. У 2007 році – лише через пів року після прийняття на цю посаду, Віктор Балога став “п’ятою колоною” Партії регіонів і тісно пов’язувався з Борисом Колєсніковим. Після того, як Ющенко розпустив парламент у квітні 2007 року, Колєсніков та Балога вели переговори про досягнення компромісу з Регіонами щодо підтримки з їхнього боку позачергових виборів у вересні того ж року в обмін на підтримку з боку Ющенка у питанні створення після них “широкої коаліції”.

Як завжди, Ющенко не дотримався свого слова і “широка коаліція” не була утворена. Проте, лідер фракції Регіонів Раїса Богатирьова була призначена секретарем Ради національної безпеки та оборони (РНБО) – через 4 дні після того, як Юлія Тимошенко повернулася на посаду прем’єр-міністра. З цього моменту Балога та Ющенко впродовж цілого 2008 року щоденно намагалися підірвати уряд Тимошенко (в якому Ющенко отримав половину посад Кабміну через “Нашу Україну – Народну самооборону”). Ще все добре викладено у новій книзі Андреса Ослунда “Як Україна прийшла до ринкової економіки та демократії”.

У 2008 році Балога як начальник штабу ефективно нищив шанси Ющенка на переобрання на другий термін. Впродовж цього року популярність Ющенка неухильно падала, і вона так і не відновилася впродовж 2009 року – перед президентськими виборами 2010 року. Це можна чітко побачити у таблиці популярності Ющенка за період 2000-2009 років, підготовану Центром Разумкова, з якою можна ознайомитися тут:

http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=89

У 2008 році Балога створив партію “Єдиний центр”, яка стала найбільш прорегіональним крилом фракції “Наша Україна – Народна самооборона”. “Єдиний центр” розколов націонал-демократів і слугував для ще більшого їх фрагментування, розділяв разом з Ющенком його прихильників між “Єдиним центром” та “Нашою Україною”. Регіони, безсумнівно, надали більшу частину фінансування для “Єдиного центру”.

Балога почав будувати основу для свого владарювання на Закарпатті, щоб бути готовим до неї після того, як закінчить підрив президентства Ющенка, посилюючи свій контроль над силами безпеки області, обласною прокуратурою, місцевим бізнесом та політиками. Обласна рада була куплена, і на сьогодні у ній 72 із 90 депутатів є лояльними до нього (включаючи фракцію регіонів, 2 угорські фракції, колишню фракцію “Нашої України”, яка стала фракцією “Єдиного центру” та перебіжчиків з БЮТ). 18 опозиційних депутатів входять до фракцій БЮТ та “Народної партії” Ратушняка.

Балога також почав маніпулювати русинським питанням, і у березні 2007 року наказав, щоб обласна рада проголосувала за визнання русинів окремим народом. Такий крок повинен був призвести до його звільнення Ющенком, але цього не сталося. З того часу обласна рада також проголосувала за русинський гімн та прапор. У обласній раді Регіони, “Єдиний центр”, угорська меншина та ліві підтримали сепаратизм, за єдиним винятком патріотів з фракцій БЮТ та “Народної партії”.

Ймовірно, що невипадково екстремістська проросійська русинська активність також почала зростати у цей же час, за фінансової підтримки російських спецслужб. Світовий конгрес русинів, який очолює керівник кафедри українських студій Університету Торонто Роберт Магочі – засудив проросійських сепаратистів.

Магочі, який взяв участь у грудневому симпозіумі західних науковців у Києві в 2009 році, де виступала Юлія Тимошенко, має про європейську орієнтацію та рішуче виступає проти сепаратизму. Магочі став безцінним джерелом для мого довгого аналізу публікацій про Балогу в “Ріо” – найбільшій газеті Закарпаття та у видання “Обозреватель”, які наведені нижче:

Віктор Балога: портрет невдалого кризового менеджера

http://obozrevatel.ua/news/2009/2/9/284785.htm

http://obozrevatel.ua/news/2009/2/9/284795.htm

У першому турі цьогорічних виборів люди Балоги штучно зменшили явку, використовуючи тактику виборів 2004 року, коли застосовувався тиск проти людей, які працюють у бюджетній сфері. У 2004 році тиснули на людей, які отримують зарплату від держави, щоб вони приходили і голосували за Януковича, тоді як на сьогодні здійснюється тиск, щоб люди не приходили і не голосували взагалі. Цей різновид шахрайства набагато важче виявити, ніж той, коли людей примушують голосувати за “правильного кандидата”.

Скорочення явки помаранчевих виборців допоможе обранню Януковича, як це показало Закарпаття, де Янукович виграв за результатами першого туру (єдина область Західної України, де таке сталося). Цей результат є дуже підозрілим. У першому турі явка виборців була найнижча, ніж по всій Україні – 56%, що набагато менше, ніж було на попередніх виборах.

Заклик Ющенка не голосувати за жодного з кандидатів у другому турі – допомагає стратегії Балоги та опосередковано сприяє обранню Януковича.

У області Балогу не поважають, а бояться, і багато з тих, хто отримує зарплатню у бюджетній сфері – попереджені, щоб не приходити і не голосувати. Під час цієї серйозної економічної кризи багато хто боїться втратити свою роботу. Біля деяких місць голосування стояли керівники департаментів та освітніх закладів і попереджали людей, яких вони знали особисто, щоб ті не заходили і не голосували. Ректора Ужгородського національного університету Миколу Вегеша примусили підписати звернення на підтримку Януковича, і все це нагадувало виборчі фальсифікації 2004 року.

Якщо Януковича буде обрано, то він (Балога) може залишити своїх людей на місцях для керування областю (його брат є першим заступником губернатора), тоді як сам, як говорять, отримає посаду міністра з надзвичайних ситуацій в уряді Януковича.

Контролювання Балогою Закарпаття дає нам чітку картину того, на що буде схожа Україна у випадку президентства Януковича. “Балоги” місцевого рівня будуть знайдені по всій Україні, щоб запровадити для кожної області такий самий вид тотального контролю, який здійснюється одним “хрещеним батьком” через взаємозв’язок бізнесу-політики-влади та сил безпеки.

Українці зупинили такий рух п’ять років тому, але ця загроза знову постала сьогодні – від реваншу Януковича. Єдиним способом боротьби з таким шахрайством – це прийти та проголосувати у другому турі. Якщо вони залишаться вдома, то буде обрано Януковича. І решта України стане виглядати так само, як Донецьк і Закарпаття.

[Глеб]

Государство - это Я. Кто получит власть и ресурсы в результате победы Януковича
Если 7 февраля большинство украинцев проголосует за Виктора Януковича, а его люди сумеют защитить результаты в ходе судебного и уличного противостояния с командой Юлии Тимошенко, страну ждет реставрация. Не в брежневском, а в кучмовском смысле

Политические и экономические изменения будут проводиться под лозунгом наведения порядка и благополучия, которые были нарушены, по мнению победителей, «оранжевым переворотом». Для самого Виктора Януковича это будет не только личная сатисфакция за «украденную победу», но и шанс наконец-то реализовать проект Украины, который он вынашивал еще с 2004 года.

Между Межигорьем и Забоем

По сути, перед президентом Януковичем открываются два разных способа управления страной. Назовем их условно «Межигорьем» и «Забоем». В первом случае, пока он будет охотиться в своих угодьях, принимать послов, встречаться с коллегами из других государств и выступать по телевидению, страной реально будут руководить «доверенные лица» и «деловые люди».

Второй вариант правления предполагает личное участие, проявление инициативы и умение согласовывать конфликты интересов для создания работающего государственного аппарата, разбалансированного годами политического кризиса.

Естественно, эту задачу, как и успешное завершение долгого пути к президентскому креслу, невозможно решить в одиночку. Выбор исполнителей в известной мере определит курс, который сможет реализовать Янукович в случае победы.

Ближний круг

На протяжении 2005-2009 годов Янукович зарекомендовал себя вполне прогнозируемым и последовательным политиком, не терпящим резких шагов. Очевидно, возраст и биография располагают его к осторожности и консерватизму. Поэтому, если модель расстановки и управления людьми во власти работала вчера, то завтра Янукович вряд ли будет ее менять. Возможно, будут сделаны определенные оргвыводы по результатам избирательной кампании, по предыдущей работе в парламенте и правительстве.

Первое назначение, которое скажет многое о планах самого президента, – выбор главы президентской администрации. Пока в главных претендентах на этот пост ходит Сергей Левочкин. У этого молодого и предприимчивого политика еще со времен Кучмы большой опыт аппаратной работы с первыми лицами страны и непосредственно с Януковичем. Скорее всего, Левочкин попытается, с одной стороны, создать комфортные условия для жизни лидера (вариант Межигорье), а с другой – восстановить вертикаль сильной президентской власти времен Кучмы. Он ориентирован на создание альянса с новыми лидерами (Яценюком и Тигипко), с целью получения большей независимости и от «донецких», и от оппозиции. Поэтому Левочкин будет лоббистом немедленных досрочных парламентских выборов. Если Янукович выберет не его, Левочкин может претендовать на кресло главы НБУ (кандидатура вносится президентом) или министра финансов.

Пост секретаря СНБОУ при Януковиче останется синекурой. Он может стать местом «почетный ссылки» для Раисы Богатыревой (при протекции Ахметова), которая не будет конкурировать с Клюевым или Левочкиным. Однако, если главой АП все же станет Левочкин, Клюев постарается пролоббировать в секретари неудобную ему фигуру: Нестора Шуфрича или Владимира Сивковича. Их задачей создание независимого от Левочкина канала доступа к президенту и его решениям.

Генералы песчаных карьеров

Сивкович, как выходец из КГБ, может претендовать на пост в СБУ - за заслуги в дискредитации дела об отравлении Ющенко. Однако более высокие шансы имеет Григорий Ильяшов, депутат-регионал и генерал-лейтенант СБУ. В лице мужа известной соратницы, Елены Лукаш, Янукович получит лично лояльного главу спецслужбы.

По такому же принципу Янукович будет подбирать министров обороны и иностранных дел. Первая правительственная вакансия почти закреплена за Александром Кузьмуком, дважды руководившим оборонным ведомством и доказавшим свою лояльность Януковичу в 2007 году.

Самая сложная ситуация по Генпрокуратуре. В октябре 2010 заканчивается срок полномочий Генпрокурора Александра Медведько. На его место метят два антагониста – Геннадий Васильев и Святослав Пискун. Однако их борьба может закончиться тем, что Янукович снова поставит на прогнозируемого Медведько.

Традиционно, Янукович постарается расширить свое влияния на тех силовиков, которые по Конституции зависят от премьер-министра и правящей коалиции. Главным призом является МВД. К нему уже присматривается и Ахметов (его креатура – экс-начальник Донецкого главка Владимир Малышев). Однако, Янукович попробует протолкнуть на должность экс-замминистра Николая Джигу или экс-министра Василия Цушко - людей, лично обязанных ему депутатской неприкосновенностью и покровительством.

Выбор главного дипломата более сложен. Януковичу нужен человек, который умеет налаживать диалог и с Москвой, и с Брюсселем и Вашингтоном. У Константина Грищенко, нынешнего посла Украины в России, есть возможность занять этот пост, даже несмотря на сотрудничество с Ющенко. Однако Левочкин хотел бы видеть во главе МИДа своего человека – депутата и экс-посла в Швеции Леонида Кожару. В конце концов, неплохие шансы есть у экс-замминистра Александра Чалого, помогавшего Януковичу проложить путь в столицы Европы еще во время первого премьерства.

МЧС с его большим бюджетом может получить Василий Джарты или Виктор Балога, если они обеспечат хороший результат Януковича во втором туре, соответственно, в Крыму или Закарпатье. Тут может оказаться и Василий Цушко, если МВД достанется другому.

Закрывает список президентских и силовых ведомств Министерство юстиции. Януковичу будет спокойнее, если верный человек в Минюсте будет присматривать за работой правительства и нового премьера. На эту роль подходят и верный Сергей Кивалов (глава комитета по вопросам правосудия) и первый вице-спикер Александр Лавринович. Впрочем, Янукович может уступит Минюст и главному юристу Ахметова, депутату Юрию Воропаеву.

От Ахметова Фирташа не ищут

Ключевой вопрос для президента Януковича – кто займет главное кресло в Кабмине после Юлии Тимошенко. Такой человек может стать как козлом отпущения за непопулярные решения по выходу из кризиса, так и самым опасным конкурентом на следующих выборах президента. Назначение премьер-министра может привести к серьезному внутреннему кризису Партии регионов или даже расколу, если одна из двух крупнейших групп посчитает себя неадекватно представленной в правительстве. Поэтому, самый удобный для Януковича премьер – Николай Азаров, равноудаленный от Фирташа и Ахметова. Он также может стать первым вице-премьером, если главой правительства станет Борис Колесников (Ахметов) или Юрий Бойко (Фирташ). Если же Азаров премьер, то первым вице Янукович постарается сделать давнего друга и соратника Антона Пригодского, а Колесникову и Бойко предложат стать простыми вице-премьерами. Скорее всего, амбиции Колесникова постараются удовлетворить, сделав его главным по подготовке Украины к Евро-2012. Еще одним вице по вопросам регионального развития, а де факто представителем Януковича в отношениях с местной властью, станет Владимир Рыбак. Вице-премьером по гуманитарным вопросам может стать Эдуард Прутник, правильно зарекомендовавший себя на посту главы Госкомтелерадио.

Министерство финансов и Нацбанк, образующие костяк госфинансов качестве компенсации получит группа не контролирующая премьер-министра. Ахметов в НБУ может рекомендовать экс-председателя ПУМБа Игоря Юшко, а в Минфин – Колесникова. Андрей Клюев, который вполне может претендовать на пост вице-премьера по ТЭК, готов продвинуть своего младшего брата – Сергея Клюева. Фирташ может предложить на обе должности экс-министра экономики Александра Шлапака или Сергея Левочкина.

Пост министра угольной промышленности и министра ТЭК подготовлены только для донецких: первый для Сергея Тулуба, второй – для Игоря Глущенко (Ахметов) или Сергея Титенко (Клюев). Министерство транспорта и связи входит в сферу влияния Ахметова и его креатуры – кадрового железнодорожника Владимира Козака или бизнес-партнера Антона Пригодского. В тоже время на НАК «Нефтегаз Украины» (Игорь Воронин) и Министерство охраны внешней среды (с НАК «Надра Украины») претендует Фирташ в союзе с Игорем Коломойским. Министерство экономики могут получить либо верный Анатолий Кинах, либо более динамичная защитница экономических лозунгов Януковича Ирина Акимова.

Остальными министерствами регионалам придется поделиться с будущими партнерами по коалиции, если таковую удастся сформировать без досрочных выборов.

Игорь Всеволодов, для Фокуса