Жуківський ліс, 1947: трагедія та подвиг українського підпілля

[Vladuk]

23 січня 1947 року в Жуківському лісі на Бережанщині обірвалися життя чотирьох незламних людей. У нерівному бою з московськими окупантами загинули: Микола Арсенич (Михайло, Арсен, Березовський, Григір, Дем’ян, Максим, Микола) — творець військової контррозвідки ОУН, єдиний генерал безпеки УПА; його дружина; охоронець та зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Романа Шухевича — Марія Римик (Наталка, Маруся, Марія). Про її долю було мало відомо через надвисокий рівень конспірації: вона належала до найвужчого кола довірених осіб Проводу, мала зв’язок з Головою Служби безпеки (СБ) ОУН Миколою Арсеничем та крайовим референтом СБ ОУН Григорієм Пришляком (Мікушка, Маріян). У виданні «Чортківська округа. Історико-мемуарний збірник. Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики», виданому ветеранами підпілля в еміграції, Марія Римик офіційно вшанована як одна з тих колишніх учнів Чортківської гімназії, хто: «Загинули як воїни УПА в нерівних боях проти московського окупанта». Микола Арсенич мав репутацію одного з найкращих конспіраторів ОУН. Саме під керівництвом Миколи Арсенича-Березовського почала створюватися та розбудовуватися ефективна мережа територіальних органів СБ ОУН. Відбулася розробка та удосконалення форм і методів розвідувальної та контррозвідувальної діяльності. Завдяки Арсеничу СБ ОУН стала ключовим інструментом виживання українського визвольного руху й під його керівництвом залишалася боєздатною навіть в умовах масштабних ворожих операцій. Мережа СБ ОУН мала струнку побудову і діяла практично незалежно від інших ланок підпілля. Апарат СБ ОУН здійснював контррозвідувальне забезпечення конспіративних ліній зв’язку. У 1946 році рішенням Української головної визвольної ради (УГВР) Миколу Арсенича нагороджено Золотим Хрестом Заслуги УПА.