УКРАИНА – ЭТО НЕ ПРОСТО НАЗВАНИЕ СТРАНЫ. ЭТО ЧАСТЬ МОЕЙ ЖИЗНИ

[SAM]

Чем ближе выборы, тем чаще противники Тимошенко кричат во все горло – Она ворует! Особенно старается действующий гарант (между прочим, пользуясь привилегией свободного доступа к СМИ). Все кричат, а привести фактические данные? Всем известно , что в суде просто разговоры, как доказательство не принимаются. А народ сказал бы проще:”Без бумажки ты – букашка, а с бумажкой – человек!”
Итак, начнем.
Банки. Стельмах. Лохотрон.
Мировой кризис. Банковская сфера пострадала больше всех? У меня сомнения. Возьмем, к примеру, три банка: «Европейский», «Национальный Стандарт» и «Надра».
С октября по декабрь 2009г. НБУ выделяет банкам «Европейский» и «Национальный Стандарт» из фонда рефинансирования более полмиллиарда гривен. Но деньги нужны были не для спасения. Денежные средства из этих банков выводились по единой схеме. Подбирались подставные лица , на которых оформлялись многомиллионные кредиты. Под залог кредитов составлялись липовые акты о владении этими лицами земельными участками в Киевской области. И это при контроле НБУ. Кому принадлежат эти банки, кто так нагло и бесцеремонно разворовывает государственные деньги? И тут начинается самое интересное. Де-факто эти банки принадлежат Павлу Борулько, который является мужем племянницы жены генпрокурора Александра Медведько. Как видим, эти банки принадлежат родственнику генпрокурора Медведько. Вот вам и причина, почему НБУ “не заметил” аферы с залогом земли. Зачем? Деньги выдавались не с кармана Стельмаха, а из гос.казны. Подумаешь, миллиардом больше или меньше бюджет страны не досчитается. Зато все волки сыты.
Подобная история и с банком «Надра» . Здесь поступили еще проще. НБУ выдает из фонда стабилизации деньги. Народ штурмует отделения банка , требуя свои вклады. Что делают в «Надре»? На счета нескольких фирм-однодневок банк перевел около 400 миллионов гривен. Затем суд признал эти фирмы банкротами. Соответственно, кредиты не вернулись. А НБУ ”не замечает” и продолжает рефинансирование данного банка. Зачем? Пану Стельмаху нужно новый автомобиль купить.
В законе «О государственной службе» не говорится о размерах зарплаты руководства НБУ. Их устанавливает Правление банка, председателем которого является господин Стельмах. Нет ничего удивительного в том, что зарплата главы НБУ в полтора раза больше, чем у главы Центробанка США. А пану Стельмаху все мало! Он делает все, чтобы “заработать” денег, да побольше! Откаты, отмывы и т.д. Что сделал глава Нацбанка, когда гривна обесценивалась? Ничего хорошего. Очередной раз Стельмах и Ко показали свое лицо. Сначала обесценили доллар (чтобы скупить его по 4,6). Потом, когда начался ажиотаж с валютой, ждали пока доллар не поднялся вдвое (продали валюту и заработали большие деньги). Во всем мире кризис коснулся людей с большими деньгами, а у нас наоборот. Страдают малообеспеченные. Автомобиль марки «Мерседес» стоимостью более 1 миллиона пан Стельмах купил не на последние.
Вывод прост: “получая такие огромные деньги – Стельмах и Ко будут выполнять любые
желания своего благодетеля - Президента Ющенко! Будут губить экономику страны, тем самым подставляя под удар действующее правительство.
Возникает вопрос : Что делает Президент?

Межигорье. Янукович. И другие феодалы.
Виктор Федорович просто поражает! 2007 год, на носу президентские выборы, а он затевает махинацию с приватизацией гос. резиденция. Неукротимая жадность или чувство беззакония, точнее безнаказанности? Скорей всего, все вместе взятое. Но все по порядку.
В 2003 году, кроме получения жилья на территории резиденции «Межигорье», лидер Партии Регионов В.Янукович, который тогда был премьером, получил от государства еще и квартиру площадью 184кв.м. в новом доме, в одном престижном районе столицы. В идеале, эти квартиры должны раздаваться льготникам, очередникам, дворникам и т.д. А в действительности, квартиры получают власть держащие и приближенные к ним. Дальнейшие манипуляции с данной квартирой описывались в СМИ. Оказалось, Виктору Федоровичу квартирки мало - давай “хатинку бiля води”. Не давали спать спокойно достижения Ахметова, Кучмы и других.
В стране уже не осталось наивных граждан, которые верят, что ворон может выклевать ворону глаз. По крайней мере, как показывает обзор историй реприватизации имений, эта старая пословица самая актуальная в нашей стране.
Идея отбирать у политических оппонентов нечестно нажитые имения, появилась после выборов 2004 года, когда к власти пришел Виктор Ющенко. Тогда он заявил, все, что было забрано у ботанических садов, баз отдыхов, санаториев будет сразу возвращено государству. Все кругом заговорили про Рината Ахметова, который в это время расстраивал хоромы в Донецком ботаническом саду. И что, вернули государству? Нет, конечно. Этим вопросом занималась даже генеральная прокуратура. Все зря! Наоборот, с момента заявления Президента, Ринат Леонидович расширил свои ботанические владения.
Кроме истории в Донецке, похожая произошла у Р.Ахметова в Крыму. Все события происходили около усадьбы Жуковского «Новый Кучук-Кой» под Симеизом, где столетний сад и архитектурные постройки, которых касались руки известного иконописца Врубеля. И здесь работала прокуратура. Через год, как и в случае с усадьбой в Донецком ботаническом саду, у нее (прокуратуры) пропал всякий интерес к имениям Рината Леонидовича.
Такие же истории и с имениями Пинчука, Кучмы, Балоги, Медведчука, Суркиса и других VIPов. Никто ничего не отобрал, никто ничего не потерял. Некоторые даже приумножили.
Поэтому Янукович и не боится за свое “Межгорье“.
Возникает вопрос : Что Президент Ющенко все эти пять лет делал?


Кумовство. Болтовня. Пчелы
Всем известно, что в политике, как и в бизнесе, люди предпочитают держаться ближе к «своим». Кумовство сыграло основную роль в формировании окружения Ющенко. Среди людей, крестивших его детей, - председатель правления банка «Ажио» Станислав Аржевитин, министр иностранных дел Петр Порошенко, украинская певица Оксана Билозир.
«Второй круг» людей Ющенко возглавляет его старший брат, харьковский бизнесмен Петр Ющенко. Именно Ющенко - старшего обвиняли в разворовывании денег банка «Украина», которым раньше руководил Виктор. В этот же «братский круг» входит Олег Рыбачук. Он - связующее звено между Ющенко и президентом Кучмой. Олег - давний друг дочери Кучмы, Елены Франчук и его зятя Виктора Пинчука.
Связь бизнеса и власти приносит прибыль, как предпринимателям, так и представителям бюрократии, которые получают «знаки благодарности» от предпринимателей. Большую роль в расцвете коррупции играют также родственные, семейные и дружеские связи.
«Круговая порука» не дает президенту возможности объявить настоящую войну коррупции.
В 2004 год, кандидат в президенты Виктор Ющенко вещал на весь мир: “С коррупцией будет покончено раз и на всегда!”
Акции борьбы с взяточничеством носят лишь периодический характер. Однако даже в таких условиях в прошлом году правоохранители поймали «на горячем» 10 мэров, 20 председателей райадминистраций и их заместителей, а также руководителей таможни и других должностных лиц. Суммы полученных при этом взяток - от $100 тыс. до $1 млн. Доходило до смешного. Отдел по борьбе с коррупцией арестовывает взяточника, по дороге в секретариат Президента, где тому Гарант должен был вручать награду “За розбудову Украiни”!
Задайте вопрос любому гражданину Украины: “ Приходилось ли Вам давать взятку или благодарить кого либо?” И услышите положительный ответ: “Да! Везде и повсюду!”
Для обеспечения проведения специальными подразделениями СБУ и МВД Украины оперативных мер по борьбе с коррупцией привлекались средства из других бюджетных программ, по которым также нет четкого размежевания ответственности за выполнение. Так на протяжении последних полутора-двух лет были неэффективно использованы свыше 13,2 млн. грн. и незаконно израсходованы бюджетные средства на сумму свыше 2,4 млн. грн.
Куда же делись эти средства? На содержание профессионалов? Нет! На зарплату специалистов в сфере борьбы с преступностью и коррупцией? Нет! Наверное, все были израсходованы на изучение проблемы голодомора, реабилитации УПА и постройки очередного мемориала. И это когда в стране кризис! Кто платит - тот "заказывает музыку", а музыку у нас в государстве сейчас "заказывают" исключительно из секретариата президента! Замкнутый круг, цель которого - уничтожить Украину как самостоятельное государство.
Все под лозунгом "борьбы"! Для них нет значения, борьбы "за что": за язык, за УПА, за признание голодомора как геноцида... Побольше шумихи, глядишь, может, в Европе и решат, что у нас идут какие-то демократические процессы, да еще и выделят денег "на демократию", подкармливая все ту же государственную коррупцию, с которой они так упорно голословно борются.
Обещать просто, а выполнять обещания очень сложно. Особенно тогда, когда палец о палец не ударил. Майдан 2004 года, кандидат в президенты Виктор Ющенко рассказывает на весь мир: «Или в этой стране будет господствовать здоровое честное мировоззрение, или эта нация будет жить по понятиям… Мы освободим Украину от бандитов — это наш шанс и долг. Если мы оставим так как есть, у нас не будет будущего, пока мы не изменим мораль, навязанную Украине БАНДИТАМИ ПРИ ВЛАСТИ… Каждый из нас не хочет мириться с тем, что нами правят мошенники и бандиты…» и т.д.
Прошло пять лет, а сельский бухгалтер Ющенко культурно и идеологически сблизился с уголовником Януковичем. А как же обещания? Ющенко посмел нарушить данные им на Майдане обещания. Уже тогда надо было гнать его в шею!
Став Президентом Ющенко заявил своим верным соратникам, тем кто привел его к власти, что он их всех имел. В этом весь Ющенко — сельский рогуль, тыкающий всем без разбору.
Еще не было в истории Украины Президента, который представляя Украину за рубежом - позорится, обливая свой Кабмин грязью! Грызется и вставляет палки Кабмину, где только может. И все из-за того, что увидел в Ю.Тимошенко, главного конкурента в будущих президентских выборах. Идет на соглашения с В.Януковичем (которого хотел посадить первым) только бы досадить Тимошенко. У многих складывается мнение, что у Ющенко не все в порядке с головой. Точную формулировку ему дали в студии «95 квартал» - МОЗЖИЧОК!
Закон об импичменте есть. Фактов коррупции, злоупотребления служебным положением Ющенко предостаточно. За рубежом его давно бы посадили. Это там, а в Украине он у власти и метит на второй срок! Только не понимает он того, что прозрение к украинским людям давно пришло. И для простого украинца Ющенко - пустое место! Пасечник загубивший пасеку! Клоун - смеяться над которым нет не сил, не желания. Хочется только плакать.
Президентом он остался только для своих пчел! Да и то сомнительно!
Ничего из тех ожиданий не оправдалось, время невозвратимо утрачено. «Десять шагов навстречу людям» так и остались красивым мифом, не осуществлена ни одна системная реформа. Коррупция и кумовство во власти, двойные стандарты при принятии государственных решений стали будничностью.
Возникает вопрос : Нужен ли такой Президент?

СКАЗАНО – СДЕЛАНО
"Может быть, и выглядит бомжом премьер-министр, который ни разу в своей жизни не заселился ни на одну государственную дачу. Хотя я имею право на это по закону, но я принципиально этого не делаю. И в то время, когда и Виктор Ющенко, и Виктор Янукович, и Николай Азаров, и могу всех их назвать поименно, будучи в оппозиции или при власти, позанимали тысячи квадратных метров государственных дач и живут за государственный счет. Я ни разу на дачу не селилась. Поэтому, возможно, я для них и выгляжу бомжем или неровней"
"Я была удивлена, когда в декларации президента увидела новоприобретенную землю – 13 гектаров – в Безрадичах в Киеве... Но я тоже думаю, что я, возможно, рядом с президентом и выгляжу бомжом, потому что я ни одного участка государственной земли не стырила, пока работаю премьер-министром. Поэтому, может, да... так и есть, так придется и жить"
"Мне приятно сообщить, что впервые мы создали государственный резерв ядерного топлива, и это достаточно большой объем, который достигает объема 2 миллиардов гривень, и это годовой запас, необходимый для страны"
"В первую очередь этими автомобилями будут обеспечены сельские больницы и ФАПы".( во время вручения партии автомобилей скорой помощи больницам Запорожской области)
"Без здивування, але з певним розчаруванням я сприйняла категоричну відмову Віктора Януковича брати зі мною участь у телевізійних дебатах в якості кандидата у Президенти. Віктор Федорович так боїться спілкуватися зі мною, що навіть цю свою відмову від дебатів передав через третіх осіб. Прикро і смішно водночас"
«Никогда Украина не будет конкурентоспособной, пока соседние страны будут кредитовать свою экономику под 3-5% годовых, а Украина с политикой Национального банка будет кредитовать экономику под 30%»
«Мы нашли ту финансовую модель, которая позволит за короткие сроки обеспечить жильем молодежь, многодетные семьи, ветеранов, чернобыльцев и другие категории льготников»
«Мы зарегистрировали всех вкладчиков. Начали возвращать по одной тысяче гривень. Почти семи миллионам человек вернули. Потом политики в парламенте поняли, что авторитет премьер-министра растет, и нам в парламенте все заблокировали»
«Пока я при власти, в оппозиции, пока я жива, я не допущу, чтобы газотранспортная система, которая является нашим оружием в укреплении нашей независимости - и политической, и энергетической – чтобы хоть кто-то на это позарился»
«Мы поставили цель с 2010 года на шельфе Черного моря начать масштабную добычу нефти и газа, для того чтобы можно было на 150 лет обеспечить Украину собственной нефтью и собственным газом, в том числе газовым конденсатом»
«Я иногда даже завидую Китаю, где за коррупцию вы знаете что: руки отрубают, смертная казнь, все, что нужно. Мы, безусловно, как европейская страна, не можем обращаться к таким способам... Хотя иногда руки чешутся»
«Ожидаемый уровень дефицита государственного бюджета Украины за 2009 год, которая вследствие 18-летней бездеятельности предыдущих правительств имеет самую слабую структуру экономики, сегодня держится в пределах 3% ВВП. Финансовые ресурсы, которые привлекались на покрытие дефицита бюджета, направлялись в Стабилизационный фонд, который используется только на реальный сектор экономики»
"На борьбу с кризисом повлияло и том, что все ветви власти самоустранились от противостояния кризису: самоустранилась президентская власть, самоустранилась местная власть, парламент тоже самоустранился - все фракции, в том числе оппозиция. Они не только самоустранились, но они начали системно, планово работать между собой не то чтобы кризис приобрел системный характер, чтобы паника расслаивалась"
«Без прокуратуры навести порядок с коррупцией среди чиновников всех уровней просто невозможно. Потому что только прокуратура может возбуждать уголовные дела против высокопоставленных должностных лиц и чиновников. Так записано в законе. Поэтому бороться со всеми трудностями мы будем исключительно через прокуратуру» «Люди думают, что все, что они видят в новостях, это и есть наша жизнь. Это не наша жизнь. Это специально сформированный продукт, который вызывает депрессию, чувство, что все рушится, вызывает ощущение перекоса, когда кто-то является радикально плохим, а кто является радикально хорошим»
« Для меня Украина - это не просто название страны. Это часть моей жизни, это все, чем я сегодня живу, чем я мечтаю и ради чего я работаю. Каждый национальный интерес является интересом каждого человека и моим национальным интересом, и я буду за него бороться»
Ю.Тимошенко

17 января – выборы на пост Президента Украины. Сделай правильный выбор.

Д.Сергеев

[spasatel]

Прочитавши заголовок, спостережливий читач одразу згадає цілу низку аналітичних статей 2004 року, коли в Україні та за її межами дослідники давали власні прогнози, що буде із країною після десятилітньої каденції «Данілича», адже всі розуміли, що суспільство готове залишити позаду етап дикого капіталізму та перейти в межі цивілізованих стосунків між владою і капіталом, владою і народом. Дискутувалось, які шанси в державі стати на пришвидшені темпи розвитку та остаточно подолати залишки феодального соціалізму, що так активно розквітли при Кучмі.

Принижений та обдурений народ дійшов до крайньої точки кипіння, що вилилась у відомі події помаранчевої революції. Весь світ завмер у захваті від здатності українців цивілізовано та безкровно зламати неототалітарні мури та дати своїм політикам урок політичної культури найвищого ґатунку. Заворожували й обіцянки помаранчевих ватажків, й готовність народу підтримати їх у оновленні країни, нелегких реформаційних перетвореннях в Україні. Але тим гіршим було розчарування і не лише українців, спершу від безглуздих дій Віктора Ющенка, згодом від його бездіяльності, а ще згодом – від практично повного вимивання із власного оточення реформаторів та справжніх патріотів України. До кінця своєї каденції Ющенко вже повністю почав повторювати недоладні дії пізнього Кучми, а в дечому (скажімо схильністю до базарних розборок із вищими посадовцями країни) далеко перевершив свого учителя.

Та чи варто було чекати нового курсу від одного із найуспішніших чиновників епохи «Данілича», який обіймав ключові посади голови Нацбанку та прем’єр-міністра України, тобто входив в серцевину кучмівської камарильї та був особливо довіреною (та перевіреною) особою в ній. Кучма прекрасно знав також і слабкості Ющенка – його пасивність, жадібність, схильність загрібати жар чужими руками, боягузливість та нездатність до рішучих дій. Саме тому він зовсім не являв ніякої загрози для існуючого режиму, а подібно Петру Симоненку прекрасно вписався в існуючу систему влади як опозиціонер. Ті, ж хто становив дійсну загрозу для режиму попадали або за грати, або ж уходили із життя за «дивних» обставин, згадаймо В.Чорновола, О.Ємця, В.Малева. Саме тому Кучма не заперечував проти такого «здобутку» опозиції як Ющенко, знаючи, що той є абсолютно непридатним для керівництва.

Однак доля розпорядилась інакше – слабкий та безвольний Ющенко несподівано перетворився на прапор опозиції, більше того, окремі недоліки його характеру почали тлумачитись як ментальні особливості українця з народу: скажімо пасивність, як властиву українцям обережність, плутаність мови як здатність не видавати власні наміри тощо. Але країна чекала лідера і не дочекавшись справжнього, змушена була віддати булаву опозиціонера недолугому хоружівському бухгалтерові із манерами провінційного Дон-Жуана. Парадоксальність ситуації полягала і в тому, що на політичну авансцену України напередодні президентських виборів-2004 виходили дійсно потужні та авторитетні лідери, для яких Віктор Ющенко навіть теоретично не складав загрози як конкурент. Адже якби Ющенкові довелось змагатись у другому турі із Володимиром Радченком чи Георгієм Кирпою, неважко передбачити, що результати виборів були б зовсім іншими. Однак хтось точно розрахував майбутнього конкурента Ющенка. Адже навіть найслабкіший з них, двічі судимий проффесор, що зумів за короткий час свого прем’єрства настроїти проти себе цілі суспільні верстви і перш за все киян, відстав від Ющенка на досить незначний відсоток. І якби не історія із так званим отруєнням, невідомо, чи був би Ющенко президентом України.

До того ж офіційна версія висунення В.Януковича Л.Кучмою не дає відповідей на низку питань, і перш за все – чому всі спроби Кучми висунути іншого кандидата потерпіли фіаско, чому В.Путін так уперто тримався за кандидатуру Януковича, чому вищі посадовці США, перш за все М.Олбрайт, вбачаючи в Ющенкові слабку та непослідовну особу, все ж таки підтримали його. Напевно головні фігуранти цієї справи ніколи не заговорять, однак для особливо допитливих ставимо питання, чому на інаугурацію президента України родина Катерини Ющенко добиралось із США на літакові, наданому представниками міжнародної мафії? Альтруїзмом Могилевіча-Фірташа, чи не той народ назвали Гондурасом?

Але повернемось у початок 2005 року. Абсолютна моральна перемога Майдану, кредит довіри до Ющенка зашкалює за 75%, прихильники Януковича дезорганізовані, країна готова до змін. Які кращі умови можна побажати для початку системних реформ в Україні?

Не треба бути економістом, щоб зрозуміти: комплекс проблем в економіці слід починати розв’язувати із легалізації тіньового сектора, який по різних оцінках складав від 30% до 45%, що становило загрозу національній економіці. З цим безпосередньо пов’язана ще одна проблема – корупція, адже некерований обіг мільярдів гривень, доларів та євро здатен знищити навіть стабільну економічну систему, а що вже казати про перехідний тип, в якому нині перебуває Україна. А звідси – безконтрольність і свавілля чиновництва, яке отримуючи мізерну зарплатню, має доступ до керування грошовими потоками, перш за все тіньовими. Свого часу автору цих рядків довелось бути свідком шоку канадійської громадськості від фрази тодішнього віце-прем’єра В.Пензеника, який на запитання, як в Україні думають боротись із корупцією, заявив, що: «то є міліцейська проблема». Цього було достатньо, що б на Заході був назавжди похований міф про «світило української економіки», адже корупція – проблема соціальна і вирішувати її необхідно комплексно, паралельно із виводом економіки із тіні та обмеженням сваволі чиновництва. А що ми маємо через п’ять років правління Ющенка? В тіні за даними вчених НАН України 60% економіки, по рівню корупції Україна опустилась майже на 70 позицій і нині посідає 147 місце в світі. А що ж глава держави? Ганяє із кущів даішників та на камеру верещить (бо ж вибори) на правоохоронців. Неможливо назвати навіть одного реального кроку Ющенка по боротьбі з цим злом. Та й як це зробити, не дай Боже знову тесть президента попадеться на гарячому.

Саме корупція роз’їдає цілі сектори української економіки, саме вона не дає розвиватись малому і середньому бізнесу, сприяє фантастичним масштабам контрабанди, нівечить вищу школу, медицину, залишки боєздатності української армії. І що не менш страшно – правоохоронна система держави крок за кроком погрузає в цьому болоті, і вже недалекий той час, коли настане точка неповернення – наскрізь прогнилу систему вже буде неможливо повернути до нормального стану. А що ж верховний головнокомандувач, який несе пряму відповідальність за обороноздатність держави, і тут вже не спишеш на міфічних зрадників. Але недаремно пан Ющенко проходив вишкіл у свого «батька» Кучми. Головне тут – за власну злочинну бездіяльність своєчасно призначити відповідальних. За корупцію –Ю.Луценка, за розвал армії – Ю.Тимошенко, за провали у зовнішній політиці – український парламент. А головне – начепити на себе тогу генія – такого собі провінційного Смердякова, котрий знав лише один вимір світових процесів – вимір власного лакейського світогляду. Звідси – прагнення переписати українську та почасти світову історію з безкінечними пересмикуваннями, натяжками та відвертою брехнею. Звідси безкінечні повчання, як нам слід сприймати власне минуле, причому будь яка альтернативна точка зору апріорі є хибною Таким чином благородне завдання очищення української історії від ідеологічних нашарувань тоталітарного минулого, ризикує перетворитись на чергову зачистку «під Ющенка», як це було «під Сталіна, Брежнєва чи Горбачова».

І навіть передвиборчу кампанію самозваний геній побудував по смердяковському принципу – якщо «ця нація» не обере президентом Віктора Андрійовича, то це буде катастрофа для цілого народу, а демократія в Україні взагалі опиниться під загрозою. Чи не забагато берете на себе пане Ющенко, якщо ви нинішніх «ворогів демократії» висували на найвищі посади в державі, а з одним із них навіть підписали угоду про співпрацю? Де ж ваша принциповість, адже будь яка ваша ідеологічна конструкція є не що інше, як політичне словоблуддя задля заманювання електорату по типу «ці руки нічого не крали». Невже ви думаєте, що «ця країна» буде здатна витримати ще одну каденцію політичного Герострата? За цілих п’ять років вам не вдалось навіть згуртувати навколо себе якщо не однодумців, то хоча б добросовісних виконавців. Кислинські дурдинці, яценюки, пукшини, і балоги – ось візитна картка правління пана Ющенка. Сортуючи команду під свій інтелектуальний і моральний рівень, президент допустив повний розвал керованості в країні, адже на ключові посади в державі системно призначались некомпетентні особи, незнайомі навіть із азами управління. Як можна було в СБУ призначати Хорошковського, Дурдинця, Кислинського, міністром оборони Єханурова, закордонних справ Огризка. Ці люди ганьблять не Ющенка, вони ганьблять державу Україна! Хоча на фоні свого патрона, який публічно веде себе на рівні базарних перекупок, вони можуть комусь видатись навіть адекватними. Адже країна вже перестала дивуватись скандальним вибрикам Ющенка щодо журналістів, парламентарів, прем’єр-міністрів та членів уряду, відомих українських політиків. Складається враження, що вся держава ніяк не попаде в ногу з Віктором Андрійовичем, який чомусь вирішив що президентська посада дає йому право вертіти країною як циган сонцем, а всі ми зобов’язані наввипередки виконувати настанови геніального керманича.

Саме тому українців не здивувало обнародування пакту «Ющенко-Янукович» . І ніхто не ставить питання, що недолуга політична лінія Ющенка на сьогодні загнала Україну в глухий кут. Захід остаточно відгородився від нас кордонами ЄС, задекларувавши туманні перспективи щодо нашого вступу туди. А на північному сході утворюється нова спільнота – союз Росії, Білорусі та Казахстану. Таким чином Україна ризикує опинитись між двома потугами, для яких наша держава стане просто зайвою прикордонною територією. Румунія та Молдова за часів Ющенка вже спробували відщипнути по шматочку наших територій, і це їм зійшло з рук. Тепер слід очікувати інших зазіхань та більш значних претензій - з державою без армії, з безпорадним президентом можна робити що завгодно.

І на завершення. Давайте пофантазуємо, що в нашій державі президентом є проффесор Янукович, а прем’єром герострат-Ющенко. Можливо комусь ця ідея може видатись маячнею, але ж іде з ряду областей інформація, щодо підготовки до масових фальсифікацій на користь Ющенка. Ця схема вже апробована на місцевих виборах Тернопілля, де тандем Чижмар-Радецький (голова Тернопільської ОДА та керівник місцевого УСБУ) вкупі з регіоналами провели генеральну репетицію фальсифікацій.

Ось уже вкотре, нас, українців, на цей раз не Кучма-Янукович, а Янукович-Ющенко мають за бидло, яке повинне промукати коло виборчих урн і тим самим легітимізувати правління Смердякових. Тоді слід забути про реформи, тому що германи-азарови вкупі з ляпіними-васюниками нездатні за означенням до креативного мислення. Це люди позавчорашнього дня, без честі і моралі.

А без системних реформ у внутрішній та зовнішній політиці Україна буде не в змозі відстояти свою незалежність. Однак вибори президента – це лише перший крок по оновленню країни. Надіюсь, що незабаром ми всі станемо свідками ще одного - відкритого судового процесу над злочинцями-корупціонерами, контрабандистами та зрадниками, якими б високими посадами нині вони не прикривались. І це буде перший крок по очищенню країни від смердяковщини.